Бог все бачить
Іван особливо передавав емоції Ісуса. І це важливо розміти. Люди проходячи важкі обставини часто думають що Бог не бачить їх страждань.
Івана 11.1-44
«У місті Віфанії, де жили Марія та її сестра Марта, мешкав собі чоловік на ім’я Лазар, який захворів. Марія була тією самою жінкою, яка помазала запашною олією Господа і волоссям своїм обтерла Йому ноги. Хворий Лазар був її братом. Сестри послали переказати Ісусу: «Господи, Твій близький друг хворіє». Почувши це, Він сказав: «Ця хвороба не смертельна, вона — для слави Божої, щоб Син Божий прославився через неї». Ісус любив і Марту, і сестру її, і Лазаря. Довідавшись, що Лазар занедужав, Він побув іще два дні там, де застала Його ця звістка, а потім сказав Своїм учням: «Ходімо знову в Юдею».
Тоді учні звернулися до Нього: «Вчителю, юдеї тільки-но хотіли побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?» На те Ісус відповів: «Хіба не дванадцять годин має день? Якщо людина вдень ітиме дорогою, то не спотикатиметься, бо їй світитиме світло світу цього. Якщо ж уночі ітиме, то спотикатиметься, бо немає світла, яке б допомогло цій людині бачити». Сказавши так, Ісус додав: «Наш друг Лазар заснув, та Я піду й розбуджу його». Учні Його відповіли: «Господи, якщо він заснув, то буде все гаразд, і він видужає». Але Ісус говорив про смерть Лазаря, а вони думали, що Він каже про звичайний сон. Тоді Ісус відверто мовив: «Лазар помер. Я ж радий, що Мене там не було. І Я радий за вас, бо зможете тепер піти туди й пересвідчитися, й повірити в Мене. А зараз ходімо до нього».
Тоді Хома, на прізвисько Близнюк, звернувся до всіх учнів: «Ходімо й ми разом з Ісусом і помремо з Ним разом». Прийшовши до Віфанії, Ісус довідався, що Лазар уже чотири дні лежав у могилі. Віфанія розташована кілометрів за три від Єрусалиму, й багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розділити з ними печаль з приводу смерті брата та втішити їх. Почувши, що прийшов Ісус, Марта пішла Його зустрічати, а Марія в цей час залишалася вдома. І сказала Марта Ісусові: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би. Я знаю, що навіть зараз, хоч би чого б Ти попросив у Бога, Він дасть Тобі». І відповів їй Ісус: «Твій брат воскресне». Марта тоді каже: «Я знаю, що він повстане у воскресіння останнього дня». «Я є воскресіння і життя! — Сказав Ісус. — Хто вірить у Мене, хоч і вмре, буде жити. І жоден, хто живе й вірить у Мене, не помре ніколи. Чи ти віриш цьому?» «Так, Господи! — Сказала вона. — Я вірю, що Ти Христос, Син Божий, Котрий мав прийти у світ».
Промовивши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію і сказала їй нишком: «Учитель уже тут, Він тебе кличе». Почувши це, Марія відразу підвелася й пішла до Нього. На той час Ісус іще не прийшов до селища, а був там, де Марта зустріла Його. Юдеї, які були в домі і втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подумали, що йде вона до могили плакати, й пішли за нею. Прийшовши на те місце, де був Ісус, і побачивши Його, Марія впала до ніг Його і сказала: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би». Ісус був глибоко схвильований її горем, тим, як вона побивається і як плачуть юдеї, які прийшли разом з нею. Ісус запитав: «Де ви його поклали?» «Господи, — відповіли Йому, — йди подивись». Ісус заплакав. Тоді юдеї почали казати: «Подивіться, як Він любив Лазаря!» Та деякі обізвалися: «Цей Чоловік, Який зробив сліпого зрячим, чи не міг би Він й Лазаря захистити від смерті?» І знову Ісус, зворушений до глибини душі, пішов до могили.
То була печера, вхід до якої був завалений каменем. Ісус сказав: «Заберіть цей камінь». Та Марта, сестра померлого відповіла Йому: «Господи, зараз уже відгонить, бо пройшло чотири дні, як він помер». Ісус промовив: «Хіба не казав Я тобі, що якщо повіриш, то бачитимеш Божу славу?» Тож вони відкотили камінь. Ісус, підвівши очі вгору, мовив: «Отче, дякую Тобі, що почув Мене. Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, та Я казав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що саме Ти послав Мене». Мовивши так, Він голосно покликав: «Виходь, Лазарю!» І вийшов померлий, і руки й ноги його були сповиті полотном, і обличчя загорнуте. Тоді Ісус звернувся до всіх: «Розповийте його, і нехай собі йде».»
Ця історія говорить про велику перемогу життя над смертю. Іван підкреслив те що Ісус дуже любив Лазаря. Але не зважаючи на це Ісус не прийшов тоді коли Його покликали.
Ми часто прискорюємо обставини особливо коли вони є важкими чи болісними. Ціль Бога щоб ми були змінені і перемогли ці обставини. З іншого боку Господь бачить всю картину навідміну від нас.
Час в Божих руках
Ісус вважав робити те що хотів робити. Час в руках Божих а не в наших. Нам важливо мати віру. Ця історія чітко показує що у сестер була віра. Ісус коли прийшов то поглибив цю віру.
Бог може набагато більше ніж ми думаємо. Люди люблять оцінювати обставини відносно свого досвіду. Не треба будувати віру на тому, що ми бачимо. Ця історія дає нам приклад що серед пустелі, серед цієї війни треба жити переможним життям разом з Богом.
Іван підкреслив що Ісус кожну людину з цієї родини любив. Але Ісус не рухається емоціями а рухається згідно планів Отця.
Марта. Ця жінка мала велику віру. Те що вона сказала при зустрічі вразило Ісуса. Вона не жалілась але вона знала що якби Всус був там то Лазар би не помер. Вона вірила в Його безмежну силу. Але вона була засмучена що Ісус запізнився.
Ісус не запізнюється, Він приходить тоді, коли є час для Нього.
Марта також сказала що вона і досі вірить Ісусу і в Його силу. Вона знала що все що попросиш Бог тобі дасть. Але як юдейка вона вірила що є земне життя і є вічне життя. Християнство так само говорить що є два періоди життя. Наше земне життя це є мізер у порівнянні з вічністю.
Нам важко бачити як ідуть молоді люди але ця історія показує що набагато важливіше бути з Богом і бути спасеним до смерті.
Ісус є Воскресіння
Він є цим Джерелом. Питання вічності є надзвичайно важливим під час нашої війни. Сьогодні вночі Київ атакували “шахіди” ( БПЛА камікадзе іранського виробництва Shahed 132) і нажаль є цивільні які загинули. Ніхто не знає коли прийде його час. Нам треба мати впевненість що з моєю вічністю все нормально.
“Якщо би Ти тут був то мій брат би не помер” ці слова показують наскільки люди обмежені сприйняттям звичайного плину часу. Нам потрбно виходити у своїй вірі за межі часу і межі рамок.
Івана 11.35
«Ісус заплакав.»
Часто люди питають а де був Бог коли мої рідні загинули? Він стоїть і плаче коли гинуть ті, кого Він створив. Люди звикли самі керувати своїм життям а потім вони дивуються а де ж був Бог.
Бог не приходить без запрошень. Він чекає поки людина сама відкриє двері. Ісус стоїть і стукає чи хтось відкриє.
Ісус не заставляє когось бути з ним. Він запрошує тих, хто відкриє своє серце Йому.
Ісус стояв і плакав. І нажаль завжди будуть люди які осуджують. Ісус не звертав на це увагу.
Далі Ісус молився і голосно щоб всі чули. Він молився наодинці але тут Він молився вголос. Щоб всі люди які чули Його молитву повірили в Нього і побачили ці чудеса.
Лазар воскрес
В нашому житті можуть бути свої лазарі. Речі які ми колись хотіли чи навіть молились але ми їх поховали зі словами “цього ніколи не буде”. Бог може воскресити цю мрію чи бажання.
Я сьогодні хочу підбадьорити кожного з вас щоб ви не опускали руки і продовжували вірити. І Він прийде не в наш час а у Свій. Нам треба довіряти що те як саме Він це зробить буде найкраще для нас.
Нам треба мати цю впевненість що ми маємо це вічне життя. Павло казав що кожен хто прикличе Імʼя Ісуса буде спасений.
Якщо ви ніколи не молились до Бога то помоліться зараз. Принесіть Йому своіх Лазарів. Може це стосунки чи здоровʼя, або це якась фінансова проблема.
Амінь.
Останні коментарі