Чому я можу радіти

Якова 1.1-4

1 Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племенам, які в Розпорошенні, вітаю я вас!

2 Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування,

3 знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.

4 А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали.

 

Я думаю всі читали це місце. Багато хто починає важко зітхати. Павло починає з того що каже дванадцятьом радіти. Він не каже що обставини будуть позитивними. Він каже радійте незалежно від обставин. Він говорить про радість яка не залежить від обставин.

Ми можемо побачити в Біблії що обставини у людей були важкими. І ми не маємо думати що цим людям, які писали Біблію було легко. Яків пише до тих хто був розпорошений. Люди вимушені були покинути свої домівки і піти. І він пише до них щоб вони раділи.

Я хочу розібратись сьогодні з цією радістю. Радість має причину. І ця причина не емоції. Те саме ми говоримо про любов. Любов це не завжди емоції, це рішення і жертовність. Яків тут не має на увазі радість від позитивних емоцій.

На радість впливає наш розум.

Сьогодні ми трошки заглянемо всередину нашого розуму. Якщо я налаштований емоційно на радість, я матиму короткі проміжки емоційних переживань. Але я маю насолоджуватись усім своїм життям. Насправді на радість впливає розум а не молитва.

Буває емоційне полегшення після молитви але це потім повертається. Ганяти духи депресії можна але це не змінить твого стану. Розум мій буде таким чим він наповнений. Молитись безумовно треба але тільки цього не достатньо.

Моє відношення формується тим, що в мене в голові. Яке програмне забезпечення мого комп’ютера так я і буду реагувати. Деколи я помічаю що віруючі люди забагато перекладають на плечі Бога. Багато чого я маю сам робити, і це є моя відповідальність. Моні потрібно переглянути і перевірити що робиться в мене в голові. Мислення змінюється від читання і роздумування над Словом Божим.

Є спосіб швидкого читання. Але він підходить коли ти маєш швидко запам’ятати якусь інформацію. Біблію так читати не варто. Потрібно зупинятись, молитись і роздумувати, приміряючи це Слово на своє життя і роблячи висновки.

Радійте!

Якова 1.2

2 Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування,

 

Тут я хочу відмітити одне слово. Немає в Біблії простих слів, бо кожне має сенс. Це слово «вважайте». Це значить моє відношення налаштувати себе на такі негативні обставини щоб мати цю радість. Я не говорю концентруватись на негативі але коли приходять проблеми це неприємно. Ось це «вважай» це моє сприйняття обставин. Як ти сприймаєш обставини які приходять в твоє життя?

Якщо Яків каже вважати значить він знає про що говорить. Біблія каже що Бог не допустить більше ніж ми можемо витерпіти. Те, що Бог вимагає від мене є можливим. Якщо я кажу що це заважко для мене тоді я неправильно дивлюсь на це.

Наше життя складається з різних моментів. Є небезпека коли люди живуть тільки майбутнім. Я буду радий якщо в мене щось станеться хороше, чи зміниться на краще. Тобто я ставлю собі умову і я кажу що буду радий коли ця умова виконається. Ми не маємо права Богу ставити умови. Але якщо ми самі собі ставимо умову ми перестаємо жити теперішнім.

Віра дякує наперед.

Вона не дякує коли щось вже здійснилось. Я можу правильно сприймати обставини в теперішньому часі, коли буду розуміти що ця обставина це частина мого майбутнього. Те, де ти зараз є, це результат твоїх вчорашніх рішень. Мені потрібно сьогодні приймати правильні рішення щоб завтра прийти туди, куди я мрію.

Правильні запитання дають можливість отримати правильні відповіді.

Якщо мене щось не влаштовує то я маю підійти до дзеркала і подивитись на нього, на того хто там у дзеркалі, і побачити чому саме я так реагую на обставини і чому в мене нема радості.

Всі ми часто чули про несправедливість. І кожен з нас був в ситуації коли щось було не справедливим.  Я згадую фільм «Клік» де головний герой перемотував своє життя так і не почавши жити. Він перемотував ніби буденні речі або обставини і вкінці кінців життя закінчилось. Ми часто хочемо комфортного життя і справедливості всюди.

Живи зараз і навіть якщо щось не так як ти собі думав, реагуй правильно і насолоджуйся кожним моментом в житті. Якщо ти будеш завжди втікати від обставин які роблять виклик в твоє життя, ти закінчиш його у розчаруванні. Відношення головного героя цього фільму, який перемотував життя, вкінці змінилось. І не тому змінилось що обставини змінились, а тому що його відношення змінилось. Він почав любити і насолоджуватись своїм життям.

Деколи люди пишуть «Не пробачу і не забуду». Ме6ні їх шкода, бо такі люди нещасні. Непрощення це рабство. Воно свердлить мене а не того кого я не простив. Я повинен простити. Але прощення це так само як радість і любов, це є рішення. Ніхто мене не питає хто правий або хто винний. Це стосується особисто мене. Чи я хочу простити і звільнитись, чи я прирікаю себе на вічне рабство.

Люди кажуть що не можуть простити або чого я маю прощати? Є дві причини які є для прощення. Перша це те, що сам Бог це зробив. Не просто сказав а зробив, приніс Свого Сина. Згадайте про притчу про боржників. Якщо я тобі простив то чому ти не простив?

Якщо Бог зробив це для мене то я повинен прощати. Друга причина щоб прощати це бажання свободи і вільного життя. Я хочу бути вільним тому прощаю. Не дайте цій гнилі знищити вашу радість. Тому я і кажу що тільки молитви не достатньо. Несправедливість завжди болить, але Біблія не питає мене про емоції, Вона говорить що мені зробити, а Бог потім зцілить мої емоції.

Давайте поговоримо про пам’ять.

Бог не вимагає від мене забути, але пам’ять так само є негативна і позитивна. Бог не хоче щоб в мене була негативна пам’ять. Але треба пам’ятати що робив Бог. Так само як євреї мали пам’ятати що було в Єгипті. Треба брати з обставин досвід і цей досвід залишається в пам’яті. Бог не проти пам’яті але Він хоче щоб ти розібрався з цим а Він принесе зцілення.

Деколи люди кажуть я не можу забути і простити. Але правда в тому що вони просто не хочуть.

Якова 1.3

3 знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.

 

Довго ми читаємо Біблію. Тут ключове слово це «Знаючи». Правильне знання допоможе мені вважати за радість коли я у випробуванні. Обставини з радістю будуть коли є знання в розумі. І це знання має опуститись в моє серце.

Знання буває позитивне і негативне. Хто формує знання в моїй голові? Я сам!

Я маю сам формувати свої знання і свій розум. Якщо я цього не зроблю це зробить за мене світ. Коли люди заходять у глухий кут є дві реакції. Одні кажуть що це кінець а інші думають як перелізти цю стіну і побачити щось більше.

Терпіння.

Люди не люблять слово «терпіння».

Є одна правда про терпіння. Мій характер може сформуватись тільки тоді, коли є обставини які змушують мене щось терпіти. Це так само як рослина яка виростає в теплиці. Купляючи рослину людина питає чи вона теплична чи вона вже загартована. Якщо рослину з теплиці відразу посадити в ґрунт на повітрі вона може просто померти.

Віра це не є щось абстрактне де ти закритий від усього негативу. Християни це живі, практичні і духовні люди. Бог дав мені віру не втікати а щоб я міг сміливо зустріти обставини. Моє відношення сформує моє подальше життя. Виклики формують мене якщо я правильно реагую.

Якова 1.4

4 А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали.

 

Доконала дія терпіння, що це? Це коли я не здаюсь випробуванням і не опускаю руки.

Якова 1.2

2 Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування,

 

Слово «Зазнаєте» означає що я провалююсь всередину випробування. Тобто я не готував себе до чогось а просто провалився.

Якова 1.4

4 А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали.

 

Коли спортсмен має мрію виграти змагання в нього є мета. Йому навіть не треба віри. Він розуміє що для досягнення мети йому треба працювати і працювати важко. Тоді чому так багато віруючих здаються перед випробуваннями? Можливо вони просто не живуть цією метою.

Ми маємо тренувати себе.

Якова 1.5

5 А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана.

 

Коли ти отримуєш знання Бог використовує це і дає мені мудрість. В пусту голову мудрість не прийде. Бувають винятки але переважно мудрість приходить з життям, використовуючи знання.

Це послання нагадує мені Дії 5 розділ. Там говориться про початок гонінь на християн.

Дії 5.

1 А один чоловік, на ймення Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав був маєтка,

2 та й з відома дружини своєї присвоїв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів.

3 І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю?

4 Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові!

5 Як Ананій зачув ці слова, то впав та й умер… І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

6 Юнаки ж повставали, обгорнули його, і винесли та й поховали.

7 І сталось, годин через три прийшла й дружина його, про випадок нічого не знавши.

8 І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона ж відказала: Так, за стільки.

9 До неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть…

10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це…

12 А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі. І були однодушно всі в Соломоновім ґанку.

13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

14 І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок,

15 так що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них.

16 І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані!

17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнились заздрощами,

18 і руки наклали вони на апостолів, і до в’язниці громадської вкинули їх.

19 Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в’язничні, і, вивівши їх, проказав:

20 Ідіть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя.

21 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в’язницю, щоб їх привели.

22 А служба, прийшовши, не знайшла їх у в’язниці, а вернувшись, сповістила,

23 говорячи: В’язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену, і сторожу, що при дверях стояла; а коли відчинили, то нікого всередині ми не знайшли!

24 Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що б то сталося.

25 Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в’язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають народ.

26 Пішов тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не побили камінням.

27 Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:

28 Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім’я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас…

29 Відповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей!

30 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві.

31 Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів.

32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому.

33 Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й радилися, як їм смерть заподіяти?…

34 І встав у синедріоні один фарисей, Гамаліїл на ймення, учитель Закону, поважаний від усього народу, та й звелів на часинку апостолів вивести.

35 І промовив до них: Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що з ними робити ви маєте.

36 Бо перед цими днями повстав був Тевда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпорошились та обернулись в ніщо.

37 Після нього повстав, під час перепису, Галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошились.

38 І тепер кажу вам: Відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде, розпадеться вона.

39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями! І послухались ради його.

40 І, покликавши знов апостолів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпустили.

41 А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса.

42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа.

 

Коли ти став воїном Христа ти автоматично став ворогом дияволу. Він хоче щоб ти здався і пішов вниз.

Дії 5.40-41

40 І, покликавши знов апостолів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпустили.

41 А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса.

 

Там була несправедливість. Їх покарали несправедливо але вони раділи.

Дії 5.42

42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа.

 

Ось це справжня віра, це справжнє християнство. Люди які не дивлячись на обставини радіють. В нас є причина для радості.