УВАГА! БРЕНДОМАНІЯ
Чи траплялося так, що, опинившись у мультибрендовому магазині одягу, ви передусім, підійшовши до речі, дивитеся на ім'я, написане на ярлику, а потім уже вивчаєте фасон, розмір, колір? Або, побачивши здалеку сукню, подібну до котрої давно й безуспішно шукали, знову-таки вивертаєте ярлик і, зітхнувши, відразу відходите, тому що зшито сукню, попри явні переваги покрою чи матеріалу, невідомо ким або кимось не дуже знаменитим? Якщо подібні епізоди з вами відбувалися, то знайте, це перша стадія «брендоманії». Вона не так небезпечна, як клінічна, але об'єктивного сприйняття навколишнього світу вже позбавляє.
До симптомів «брендоманії» не відносяться переваги певної марки взуття чи одягу через їхню відмінну якість або тому, що, наприклад, туфлі від Прада гармоніюють із загальним стилем. Такі туфлі коштують дуже недешево, як, утім, і одяг цієї марки, тому людина, яка розуміється на моді, завжди волітиме одягтися в недорогі «вінтажні» речі, але вже на взуття розщедритися. І при прощанні з вагомою сумою вибере найоптимальніший варіант.
Зовсім інша річ — «брендоманія» у клінічній стадії. Зазвичай до неї схильні люди, геть позбавлені смаку і почуття стилю, однак вони мають кошти, щоб ці прогалини заповнити. Для цього, із погляду «брендоманіяка», досить надіти на себе тільки дорогі й фірмові речі, у кращому разі поєднуючи їх так, як запропоновано в каталозі, у гіршому — надягаючи все одразу, і бажано так, щоб було видно лейбли. На «брендоманію» можуть страждати також люди і без великих статків. Є одне англійське прислів'я: «Ніхто так не розуміється на дорогих марках, як бідняки». Якщо немає грошей і почуття стилю, але відомості про модні назви міцно засіли в голові і звучать як «сезам, відчинися» у світ такого бажаного гламуру, тоді використовується в гіршому разі «фейк» — дешева підробка з базару з великими написами Versace або D&G, які іноді розшифровують не інакше як «дорого і гидко» і в кращому «сейл» — коли людина із зими починає приглядати те, що купить собі влітку на останньому, 70-відсотковому розпродажі. Останній варіант не такий вже й поганий, коли вибір випаде не на гостромодну цього і тому страшенно вульгарну наступного сезону річ, а на щось нейтральне, що просто сподобалося особисто вам, а не редактору модного журналу, і підходить до загального стилю.
Те, що фірмовий одяг — це речі дійсно якісні, гарно зшиті, навряд чи будуть линяти і розтягуватися, не сумнівається ніхто. Гадаю, більшість читачів згодні і з тим, що коли їх вдало поєднати між собою, не вип'ячуючи лейблів і не намагаючись нарядитися в одяг однієї марки від трусів до парасольки (це добре на подіумах, а в звичайному житті виглядає карнавальним костюмом), то швидше за все виглядатиме на 100% стильно й красиво. Але також для досить великої кількості модних людей не секрет, що між стильністю, модністю та дорожнечею одягу не стоять знаки рівності. Стильно одягтися можна з бабусиної скрині, секонд-хенду або зшити самим, актуальності додати аксесуарами або зачіскою, а от на одній дорожнечі далеко у світ моди не виїдеш.
«Брендоманію» приховати складно. Любов до дорогих марок одягу — одна з основних відмінностей, яка одразу видає на європейських вулицях російських і українських панянок. Європейський стиль одягу
— я кажу не про розношені кросівки та розтягнуті майки, а про молодіжну моду — це зручність, природна сексуальність і, головне, — індивідуальність. Виглядати від Versace або D&G — це, як ви самі розумієте, далеко не ознака індивідуальності — скільки подібних джинсів зійшло з конвеєра в Малайзії чи ще десь у Південній Азії, де розташовані більшість фабрик європейських фірм. У цих країнах значно дешевша робоча сила і сировина для виробництва. Спочатку представники дизайнерів намагаються контролювати процес виробництва. Але згодом, як правило, контроль слабшає, тож спритні власники ліцензій починають випускати речі з дешевших матеріалів. Відповідно рівень якості знижується. А в Туреччині, де виробляють найбільшу кількість контрафактної, тобто підробленої продукції, будь-який бажаючий може спокійно замовити і фурнітуру (обов'язкові ярлички на речі з логотипом дизайнера, вказанням, із яких матеріалів вона складається, рекомендаціями щодо прання) відомого «бренду», яку потім ліпитиме на швейні витвори майстрів із Малої Арнаутської.
Тому хибно було б думати, що коли ви купили дорогу річ, то вона неодмінно буде справжньою, не підробленою. Підробляють саме те, що можна вигідно продати з величезною націнкою — адже не секрет, що собівартість фірмових речей не дуже висока. Підробляють саме те, що набуло особливої популярності — тобто масова мода, нехай дорогі, але товари широкого вжитку. Підробляють те, що послужить ще одним імпульсом до розвитку «брендоманії» в масах.
Як вилікуватися від неї? Є дуже хороший спосіб — не вважати себе манекеном із розмитими рисами як обличчя, так і характеру, котрий демонструє досягнення швейної промисловості. Для цього головне — любити себе, знати, що тобі пасує, і сприймати речі тільки як засіб для прикрашання власної персони.
Але, безумовно, цю статтю не слід розглядати як заклик до відмови від послуг модних дизайнерів. Навіть навпаки — як то кажуть, ніщо не замінить вам звернення до спеціалістів, а люди, які створюють моду, напевне знають, що роблять. Завдяки модельєрам і їхнім ідеям ми ходимо не в однакових сірих вбраннях, а вносимо розмаїття у будні й піднімаємо собі настрій із допомогою яскравих, стильних убрань. Завдяки дизайнерам у нас завжди є предмет для обговорення та світських розмов, і якщо ідеї одного і саме цього дизайнера вам близькі і найкраще сполучаються із вашим стилем життя та зовнішністю — це чудово, адже саме для вас він і створює свої моделі. Головне — не визначати якість речі її лейблом і пам'ятати про унікальність своєї особистості — адже ніхто не знає вас так, як ви самі.
|
група вконтакте
група facebook
блог Lvivchurch
