Івана 11.1-4
«У місті Віфанії, де жили Марія та її сестра Марта, мешкав собі чоловік на ім’я Лазар, який захворів. Марія була тією самою жінкою, яка помазала запашною олією Господа і волоссям своїм обтерла Йому ноги. Хворий Лазар був її братом. Сестри послали переказати Ісусу: «Господи, Твій близький друг хворіє». Почувши це, Він сказав: «Ця хвороба не смертельна, вона — для слави Божої, щоб Син Божий прославився через неї».»
Погляд Бога
Погляд Бога на обставини завжди відрізняється від нашого погляду. Нам потрібно бачити Його очима. Дивлячись на те все що навколо нас ми можемо думати а де ж Бог? Але Він закликає нас не втрачати з Ним зв’язок і виконувати Його плани. Ми часто намагаємось підмішувати Богу свої плани.
Бог може використати війну на добро. Так само як ця хвороба була використана для Слави Його.
Івана 11.5-7
«Ісус любив і Марту, і сестру її, і Лазаря. Довідавшись, що Лазар занедужав, Він побув іще два дні там, де застала Його ця звістка, а потім сказав Своїм учням: «Ходімо знову в Юдею».»
Ісус любив цих людей. Марту, сестру її і Лазаря. Бог так само любить нас. Але розуміння цієї любові може відрізнятись від Божого розуміння любові. Тут присутня Його досконала воля. Він не просто хоче вирішувати проблеми, Він хоче прославити Своє Ім’я у цих проблемах.
Завжди у історіях Біблії армія ворога була більшою. І завжди Бог перемагав. Нам потрібно просто набратись терпіння і робити те, що ми повинні щоб наблизити цей час.
Івана 11.8-11
«Тоді учні звернулися до Нього: «Вчителю, юдеї тільки-но хотіли побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?» На те Ісус відповів: «Хіба не дванадцять годин має день? Якщо людина вдень ітиме дорогою, то не спотикатиметься, бо їй світитиме світло світу цього. Якщо ж уночі ітиме, то спотикатиметься, бо немає світла, яке б допомогло цій людині бачити». Сказавши так, Ісус додав: «Наш друг Лазар заснув, та Я піду й розбуджу його».»
Воля Отця
Ми бачимо що є Бог який рухається згідно своїх планів. Ісус виконує Волю Отця. Ісус в Гефсиманії молився нехай буде не Моя воля, але воля Отця.
Ісус не шукав комфорту у житті. Він творить тільки те, що показує Отець. Він не слухав людей він робив волю Отця.
Зараз війна і багато людей переміщаються. Хтось їде хтось лишається. Нам потрібно питати в Бога що Він хоче для нас. Ми покликані бути тими, хто світить. Ісус ішов туди де було Його покликання. Ми теж маємо слідувати за своїм покликанням.
Коли він тут каже про день і про ніч мається на увазі коли є день і світло то роби. Бо прийде ніч і ти не будеш бачити. Ми маємо цінувати ці моменти коли ми можемо вільно славити Його. Ніхто не знає що буде завтра.
Зараз як ніколи потрібно жити не минулим чи майбутнім а сьогоденням. Потрібно жити зараз і тут. Розуміти Його плани і бути каналами для благословіння інших. Використовуй цей день ефективно.
Івана 11.12-15
«Учні Його відповіли: «Господи, якщо він заснув, то буде все гаразд, і він видужає». Але Ісус говорив про смерть Лазаря, а вони думали, що Він каже про звичайний сон. Тоді Ісус відверто мовив: «Лазар помер. Я ж радий, що Мене там не було. І Я радий за вас, бо зможете тепер піти туди й пересвідчитися, й повірити в Мене. А зараз ходімо до нього».»
Люди не розуміли чому Ісус радий. Він бачив глибше ніж вони. І зараз багато людей питають чому Бог допустив це і чому так довго. Всі розуміли що війна з росією це питання часу. І цей страшний сон таки прийшов, незважаючи на ті всі молитви які були за Україну.
І люди можуть думати що Бога немає бо Він би такого не допустив. Важливо розуміти що Бог не залишив Україну, Він в ній і Він з нею але в Нього свої плани. Можливо мають пройти роки щоб ми зрозуміли. В нас обмежене розуміння подій. Ми до кінця не розуміємо а бачимо тільки образи.
Нам хочеться перемоги вже сьогодні але Бог має свої плани.
В нас буде своя дата і своє свято. Коли це буде знає лише Бог. Не потрібно розчаровуватись Бог зробить свою перемогу. В Нього на кожен час і для кожного народу є свої методи.
Ми б хотіли щоб наш час співпадав з часом Бога. Але в Нього один день як тисяча років. Він живе у своєму часі.
Івана 11.15-19
«Я ж радий, що Мене там не було. І Я радий за вас, бо зможете тепер піти туди й пересвідчитися, й повірити в Мене. А зараз ходімо до нього». Тоді Хома, на прізвисько Близнюк, звернувся до всіх учнів: «Ходімо й ми разом з Ісусом і помремо з Ним разом». Прийшовши до Віфанії, Ісус довідався, що Лазар уже чотири дні лежав у могилі. Віфанія розташована кілометрів за три від Єрусалиму, й багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розділити з ними печаль з приводу смерті брата та втішити їх.»
Тоді вони вірили що душа померлого може повернутись за 3 дні. Ісус прийшов на четвертий, поза людськими лімітами. Він прийшов тоді, коли треба було. Він не жив в людських лімітах. Для нас може здаватись запізно але для Нього це вчасно. Бог демонструє що фактор часу людський для Нього не працює.
Івана 11.20-24
«Почувши, що прийшов Ісус, Марта пішла Його зустрічати, а Марія в цей час залишалася вдома. І сказала Марта Ісусові: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би. Я знаю, що навіть зараз, хоч би чого б Ти попросив у Бога, Він дасть Тобі». І відповів їй Ісус: «Твій брат воскресне». Марта тоді каже: «Я знаю, що він повстане у воскресіння останнього дня».»
Дискусія Ісуса з Марією де вона його так і не почула. Вона докоряє Йому що Він запізнився. Часто в житті люди так осуджують Бога що якби Він втрутився раніше. Але Він є Воскресіння і Життя.
Івана 11.25-27
««Я є воскресіння і життя! — Сказав Ісус. — Хто вірить у Мене, хоч і вмре, буде жити. І жоден, хто живе й вірить у Мене, не помре ніколи. Чи ти віриш цьому?» «Так, Господи! — Сказала вона. — Я вірю, що Ти Христос, Син Божий, Котрий мав прийти у світ».»
Ця жінка мала це відкриття Євангелії
Івана 11.28-32
«Промовивши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію і сказала їй нишком: «Учитель уже тут, Він тебе кличе». Почувши це, Марія відразу підвелася й пішла до Нього. На той час Ісус іще не прийшов до селища, а був там, де Марта зустріла Його. Юдеї, які були в домі і втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подумали, що йде вона до могили плакати, й пішли за нею. Прийшовши на те місце, де був Ісус, і побачивши Його, Марія впала до ніг Його і сказала: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би».»
Той самий докір. Який не е інформацію що Бог не встиг. Вони вірили і бачили але…
Івана 11.33-37
«Ісус був глибоко схвильований її горем, тим, як вона побивається і як плачуть юдеї, які прийшли разом з нею. Ісус запитав: «Де ви його поклали?» «Господи, — відповіли Йому, — йди подивись». Ісус заплакав. Тоді юдеї почали казати: «Подивіться, як Він любив Лазаря!» Та деякі обізвалися: «Цей Чоловік, Який зробив сліпого зрячим, чи не міг би Він й Лазаря захистити від смерті?»»
Також тут говориться про ще один образ.
Похована надія
Лазар все таки міг жити якби Ісус встиг але вже був 4 день, вже було пізно в їх розумі. Деколи наші надії так виглядають як цей Лазар на 4 день. Якби Бог прийшов раніше то все би склалось. Але Бог ніколи не запізнюється.
Івана 33.38-44
«І знову Ісус, зворушений до глибини душі, пішов до могили. То була печера, вхід до якої був завалений каменем. Ісус сказав: «Заберіть цей камінь». Та Марта, сестра померлого відповіла Йому: «Господи, зараз уже відгонить, бо пройшло чотири дні, як він помер». Ісус промовив: «Хіба не казав Я тобі, що якщо повіриш, то бачитимеш Божу славу?» Тож вони відкотили камінь. Ісус, підвівши очі вгору, мовив: «Отче, дякую Тобі, що почув Мене. Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, та Я казав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що саме Ти послав Мене». Мовивши так, Він голосно покликав: «Виходь, Лазарю!» І вийшов померлий, і руки й ноги його були сповиті полотном, і обличчя загорнуте. Тоді Ісус звернувся до всіх: «Розповийте його, і нехай собі йде».»
Це має бути як виклик доя нас у теперішніх обставинах.
Зараз є багато страхів. І люди начитавшись новин лякаються і отримують страх. Але нам потрібно наповнювати себе словами віри. Ми маємо продовжувати вірити і збільшувати свою віру що ми побачимо Божу Славу. Не має значення як і коли але ми побачимо.
Ми маємо принести людям цю надію яку вони поховали. Я спілкуюсь з багатьма людьми і більшість з них в паніці і стресах. Нам потрібно привідкрити людям цю істину щоб вони пізнали Його. Зараз час цієї темряви щоб ми могли яскравіше світити.
Сьогодні потрібно руйнувати страх в житті людей і приносити їм надію. Ту надію яку вони поховали у своєму житті.
Івана 11.40-42
«Ісус промовив: «Хіба не казав Я тобі, що якщо повіриш, то бачитимеш Божу славу?» Тож вони відкотили камінь. Ісус, підвівши очі вгору, мовив: «Отче, дякую Тобі, що почув Мене. Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, та Я казав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що саме Ти послав Мене».»
Ми так само маємо мати цю віру що Він завжди чує нас. Не завжди відповідь прийде у мій час але Він завжди чує нас. Ми не маємо будувати свою віру від того, коли Бог відповідає нам. Ми маємо просто вірити Йому.
Якщо в когось з вас похитнулась віра чи надія просто читайте цю молитву.
Івана 11.43-44
«Мовивши так, Він голосно покликав: «Виходь, Лазарю!» І вийшов померлий, і руки й ноги його були сповиті полотном, і обличчя загорнуте. Тоді Ісус звернувся до всіх: «Розповийте його, і нехай собі йде».»
Я хочу щоб надія кожного з нас незважаючи від обставин не помирала. Щоб цей Лазар який лежить 4 дні чи більше він все рівно воскресне тому що Бог чує нас.
Амінь.
Останні коментарі