Душевні рани і слова

Жив – був один дуже запальний і нестриманий молодий чоловік.
І ось одного разу його батько дав йому мішечок з цвяхами і наказав кожного разу, коли він не стримає свого гніву, вбити один цвях в стовп огорожі.
У перший день в стовпі було декілька десятків цвяхів. На другий тиждень він навчився стримувати свій гнів, і з кожним днем число забитих в стовп цвяхів стало зменшуватися.
Хлопець зрозумів, що легше контролювати свій темперамент, ніж забивати цвяхи.

Нарешті прийшов день, коли він жодного разу не втратив самовладання. Він розповів про це своєму батьку і той сказав, що цього разу кожен день, коли синові вдасться стриматися, він може витягнути з стовпа по одному цвяху.
Йшов час, і прийшов день, коли він міг повідомити батька про те, що в стовпі не залишилося жодного цвяха.

Тоді батько взяв сина за руку і підвів до паркану:
– Ти непогано впорався, але ти бачиш, скільки в стовпі дірок? Він вже ніколи не буде таким як раніше.
Коли говориш людині що – небудь зле, у неї залишається такий самий шрам, як і ці дірки.

Leave A Reply