Господь дозволь мені слідувати за Тобою

Господи дозволь мені слідувати за Тобою!

 

Матвія 8.14-17

14 Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці.

15 І Він доторкнувся руки її, і гарячка покинула ту… І встала вона, та й Йому прислуговувала!

16 А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до Нього, і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив,

17 щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс.

 

Один з епізодів життя Ісуса. І цей епізод показує правильну картину життя християнства. Недільне і церковне мислення це не те, чим ми маємо жити. Наше життя має відображати такий тип служіння. Ми маємо прагнути щоб Ісус проявлявся там, куди ми приходимо. Не тільки приймати від Нього а й передавати іншим. Робити те, що Бог хоче щоб ми зробили і йти далі.

Часто люди концентрують свою увагу на нібито значних речах. Наприклад велика кількість людей в церкві, чудеса і знамена. Але ми не завжди усвідомлюємо які речі насправді є незначними  в нашому житті. Якщо ви бажаєте відвідати церкву у Львові ми вас запрошуємо до нас.

Матвія 8.18

18 А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік.

 

Ісус не був залежний від кількості народу

Не завжди велика кількість людей в церкві показує що там є Господь.

Матвія 8.19

19 І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов!

 

Книжник це людина не просто з народу, це є відомий чоловік який розбирається в Писанні і його знають люди. Тому він і називається книжник. Якимось чином він попадає на цю «вечірку». Там він бачить зцілення і радість від звільнення. Він побачив як добре бути з Ісусом і бачити всі ці речі. Тому він і сказав в емоціях що піде з Ісусом будь де. Після такого книжник очікував реакцію іншу. Ісус відповів:

Матвія 8.20-22

20 Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити…

21 А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати.

22 А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!

 

Ми бачимо дві відповіді для двох людей

Вони дають нам повноту.

Перша людина це та, яка хоче бачити як рухається служіння і як все класно. Але така людина не знає ціни за це. Люди які не слідують за Богом слідують за кимось іншим. Ми у будь якому випадку за кимось чи за чимось слідуємо. Навіть якщо я нічого не роблю, я слідую за своїм комфортом.

Ісус показує що якщо я хочу слідувати за Ним не треба розраховувати на стабільність і комфорт. Якщо сьогодні я тут то завтра Бог може мене повести і інше місце. Не сприймайте це як крайність, коли люди залишають сім’ї мова не про це.

Птахи коли прилітають назад після зими будують свої доми заново. В них є своя черга життя і вони не тримаються за свої доми чи оселі.

Якщо ти хочеш насправді бути віруючим не шукай комфорту а шукай Господа. І коли ти знайдеш Його, Він принесе і комфорт. Без Бога навіть найгарніше життя буде некомфортним.

Луки 9.59-62

59 І промовив до другого Він: Іди за Мною. А той відказав: Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати.

60 Він же йому відказав: Зостав мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже.

61 А інший сказав був: Господи, я піду за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми.

62 Ісус же промовив до нього: Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!

 

Якщо ти хочеш слідувати за Богом не став Йому умов

Немає бути ніяких «Але!». Цей приклад з плугом показує що коли ти йдеш і оглядаєшся назад ти збиваєшся з курсу. Якщо ти поклав свої руки то тримай фокус, не відволікайся на щось інше.

Якщо я Ісусу ставлю умову, то диявол зробить все для того, щоб я був зайнятий і заклопотаний. Це буде зроблене для того щоб я з цих умов так і не вийшов. В цьому люди проживають ціле життя.

Якщо ти не приймаєш рішення зараз, то ти його і не приймеш. Це «Але!» треба забрати зі свого життя. Я берусь за свій плуг а решта владнається, бо я йду з Ісусом.

Римлян 6.13

13 і не віддавайте членів своїх гріхові за знаряддя неправедности, але віддавайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші Богові за знаряддя праведности.

 

Те, що Бог вклав в моє життя покликане нести благословіння. Не треба витрачати це марно, нехай воно приносить благословіння оточуючим.

Матвія 8.23-27

23 І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні.

24 І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав…

25 І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо!

26 А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала…

27 А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому?

 

Часто люди проповідують про віру використовуючи це місце. Але сьогодні я хочу показати тут довіру. Коли я довіряю Богу і заходжу в Його човен. Ти стаєш в Його човен і починається життя, де є пригоди, чудеса, виклики і страхи. Але разом з тим це життя перемоги і радості коли я бачу Господа в своєму житі.

Основний вид страху який атакує віруючу людину це є незнання всього шляху. Ми хочемо бачити розв’язку, початок і завершення. Це як серіал який завершується на цікавому місці, і ти хочеш знати чим там все закінчиться. Авраам не бачив всієї історії, він просто довірився і з часом історія проявлялась по мірі слухняності.

Бог не покликав нас копіювати історію, Він покликав нас творити історію

Тому, можливо, тобі треба буде робити щось вперше. Історії не пишуться у комфорті. В історіях перемоги завжди є страхи і випробування де головний герой бореться і перемагає. Ці обставини вимагають від нас витривалості і бажання дійти до кінця.

Я згадую студентські роки де було відчуття що Бог мене кличе. Ми поїхали з другом на Кавказ. Довга дорога була через дивні місця і зустрічі з дивними людьми. Основна річ що не було квитків назад. Це була дорога в один кінець. Це були виклики і нас випробовували люди чи дійсно ми віруючі. Ми там мали чудесні зустрічі з місіонерами. Бог дав гроші на квитки назад і ми повернулись. А зараз я сто і думаю чи поїхав би я зараз?

З часом ми стаємо логічними. І ця логіка часто заважає нам робити щось для Бога. Але коли я сідаю в човен з Ісусом почнуться виклики в яких буде заховане чудо. Люди часто судять тих рибалок але на їхньому місці ми робили б те саме. Бо рибалки мають досвід але навіть і вони налякались. Ми не повинні судити цих людей за їх віру.

Вони побачили чудо коли встав їх Наставник, і Він встав не як рибалка, і наказав зупинитись бурі. Я думаю більше страху вони пережили не від самого шторму а від того як Ісус наказав і шторм зупинився.

Ми покликані до такого життя. Цікавого наповненого викликами і страхами але разом з тим і перемогами.