Всім привіт від «поетичного» бухгалтера. Сьогодні щось хочеться трохи поезії, напевне наша львівська погода до цього якось спонукає… Дарую вам, мої улюблені, свій наступний вірш, який я почала писати ну в дуже не поетичному місці – в нашій горезвісній, багатостраждальній, і так дооовгоочікуваній м а р ш р у т ц і.
Милість Твоя від віку до віку!-
Щоб звільнити цей світ від вічних мук,
Ти віддав Себе в жертву, нарузі й тортурам,
Щоб був спасенний земний чоловік!
*******************
Життя Ти створив на Землі для людини,
Щоб славила свого повіки Творця,
Щоб серце своє впокорило творіння,
Перед суверенною волею Небесного Отця.
********************
Подумай про те, що живеш так мало, на цій землі ти, друже мій,
А вічність!- Ти будеш жити з Богом!? Чи може ні? – Як скажеш ти?
Від тебе залежить твій вибір і доля, і де ти будеш у вічності!
************************
До тебе Сам Бог простягає руку ,
І говорить тобі: За Мною іди!
Бо Я Живий і ти будеш жити,
Бо тільки зі Мною дійдеш до мети!
Надія Т.
Р.S. Якщо хтось з вас має якісь написані віршики для душі, то пишіть, не ховайтесь, поділіться даром від Господа. Завжди будемо вам раді у нашій дружній церкві, може влаштуємо якось читання, співання, розмовляння за чаюванням чи кавуванням?
Останні коментарі