Проповідь у Львові на тему Побачив їхню віру

Побачив їхню віру

  1. І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчителі, що посходилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх,
  2. і ось люди на ложі принесли чоловіка, що розслаблений був, і намагалися внести його, і перед Ним покласти.
  3. Не знайшовши ж кудою пронести його з-за народу, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на середину перед Ісуса.
  4. І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої!
  5. А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: Хто ж Оцей, що богозневагу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?
  6. Відчувши ж Ісус думки їхні, промовив у відповідь їм: Що міркуєте ви в серцях ваших?
  7. Що легше: сказати: Прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: Уставай та й ходи?
  8. Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, тож каже Він розслабленому: Кажу Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!
  9. І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога.
  10. І всіх жах обгорнув, і славили Бога вони. І переповнились страхом, говорячи: Дивні речі сьогодні ми бачили!…

(Від Луки 5:17-26)

Ці події формально відбувались у Старому Заповіті. Новий почався з воскресіння Ісуса. Ісус ходив як пророк.

  1. Поправді кажу вам: Що тільки зв’яжете на землі, зв’язане буде на небі, і що тільки розв’яжете на землі, розв’язане буде на небі.
  2. Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі!
  3. Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там Я серед них.

(Від Матвія 18:18-20)

Помазання не обмежене особистістю або храмом, помазання там де є церква. Чи залежить помазання від кожного з нас? Бог у старому заповіті мав справу з людиною, у новому заповіті Він має справу з тілом, тобто церквою.

Чистота, посвяченість (відділеність, я знаю кому належу), віра (я маю перебувати у Слові щоденно щоб приходити у зібрання вже гарячим) ці речі впливають на помазання.

  1. Тож благаю вас, браття, Ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!

(1 до Коринтян 1:10)

Ім’я господа має силу. Ми маємо використовувати Його. Єдність це один з ключових факторів того, як Бог може діяти в житті тої чи іншої церкви. Стосунки з Богом і з іншими людьми це моя особиста відповідальність. Єдність відновити складно коли хтось з кимось у конфлікті. Легше начхати на це і піти далі, але Бог закликає до примирення і прощення. Ми маємо бути сім’єю а не просто структурою. Бог є не Бог місця а Бог церкви, де церква збереться туди і Бог прийде.

  1. І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої!

(Від Луки 5:20)

Ця історія яскраво малює образ роботи церкви. Нічого не сказано про віру того хто лежав розслаблений. Ісус побачив віру його друзів, і простив гріхи йому. Нам хочеться щоб Бог сам достукався до невіруючих і якимось чином їх торкнувся в майбутньому. Але ця історія показує що люди об’єдналися у вірі. Колективна віра це коли кожен додає до загального свій заряд віри. Так само як акумулятор який складається з певної частини так званих банок. Коли одна банка не працює він втрачає силу.

Церкви виглядають так само. Ніби є люди але молитва не йде, ніби як акумулятор який швидко розрядився.

  1. А з Нього все тіло, складене й зв’язане всяким допомічним суглобом, у міру чинности кожного окремого члена, чинить зріст тіла на будування самого себе любов’ю.

(До Ефесян 4:16)

Нам треба мати усвідомлення взаємозалежності. Ми один на одного впливаємо. Хочемо ми цього чи ні але загальний результат помазання це ніби середнє арифметичне між всіма. Бувають різні ситуації але потрібно старатись тримати себе гарячим у вірі.

Питання до кожного. Як я хочу бачити свою церкву? Якщо я хочу бачити її сильною то я буду молитись за інших і набиратися цієї віри, щоб прийти і допомогти завести цей мотор.

  1. І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої!

(Від Луки 5:20)

Твою і мою віру Ісус може побачити. Ми можемо демонструвати Йому свою віру, через діла так само як ці друзі які принесли розслабленого. Цікаво що Ісуса ніхто не просив, Йому просто спустили розслабленого. Це було цінним для Ісуса, і Він зцілив чоловіка.

Ми маємо дивитись на невіруючих очами віри. І не просто вірою але плануванням зустрічей і стосунками. Ми як вугілля яке окремо просто гаряче а коли воно в купі тоді виникає вогонь.

Питання:

  1. Яку віру демонструєш ти? Що в твоїх очах? Там радість чи там депресія. Віра має відображатись на лиці людини. Це лице має бути наповнене радість, оптимізмом і ентузіазмом.
  2. Чи присутня в тебе мрія про свою церкву? Чи ти живеш цією вірою і мрієш про сильне служіння, про помазання і прославлення.

Молитва важлива коли люди збираються однодушно. Зростає віра, приходять відкриття.

  1. А Петро та Іван на дев’яту годину молитви йшли разом у храм.
  2. І несено там чоловіка одного, що кривий був з утроби своєї матері. Його садовили щоденно в воротях храму, що Красними звалися, просити милостині від тих, хто до храму йшов.
  3. Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині.
  4. Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: Подивися на нас!

(Дії Апостолів 3:1-4)

Чи є нам що показати світу? Є щось більше ніж проблеми людини. Тому вони сказали подивись на нас.

  1. І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них.
  2. Та промовив Петро: Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім’я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи!

(Дії Апостолів 3:5,6)

Тут не сказано що в жебрака була віра, віра була в Петра і він просто підійшов і сказав: «Устань та й ходи!».

Ми маємо прийняти цей виклик і хотіти стати джерелом віри для тих, хто її не має.