Що ти вибереш вдячність чи нарікання?

Дві реакці людини вдячність або нарікання

Коли люди виходять з рабства в них виникає ейфорія від відчуття свободи. Люди асоціюють поняття свободи з анархією. Бог починає формувати з тих, хто вийшов з Єгипту, свою церкву. Перші 10 розділів книги Чисел описують формування армії. Правила не обмежують людей а допомагають забрати хаос з життя людей.

Так само як в правилах ПДР, якщо хтось думає що він занадто вільний щоб слідувати правилам дорожнього руху приходить хаос. Така ж річ відбувається і у житті церкви. Тому правила і Божий устрій є необхідною складовою нормальної церкви.

  1. І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табору.
  2. І народ став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, і погас той огонь.
  3. І він назвав ім’я того місця: Тав’ера, бо між ними горів був Господній огонь.
  4. А збиранина, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: Хто нагодує нас м’ясом?
  5. Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник.
  6. А тепер душа наша в’яне, немає нічого, тільки манна нам перед очима.

(Числа 11:1-6)

Ми бачимо що почалось серед народу, який мав Божественний устрій і Божественні плани.

Нарікання це завжди погано

Байдуже якого воно характеру і кого стосується. За наріканням стоїть незадоволення. Якщо я розумію що це погано, то я можу включити силу свого розумі і зупинити це. Але якщо я не бачу що в мене в серці і розумі є нарікання тоді буде страждання.

Більше проповідей ви знайдете тут: Проповіді Церкви Явлення Христа Львів

Одним із коренів нарікання є невдячне серце. Вдячна людина ніколи не нарікає, бо в її серці присутня вдячність. Вдячність це не та річ яка сама по собі виросте. Так само як бур’яни виростають на городі. Вдячність це рослина яку потрібно доглядати і вирощувати. І вдячність не має залежати від емоційного стану.

  1. А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра,
  2. лагідність, здержливість: Закону нема на таких!

(До Галатів 5:22,23)

Невдячне серце завжди знайде за що нарікати, навіть якщо навколо все ідеально виглядає. Вдячність це те над чим треба працювати. Якщо я відчуваю що в мене немає вдячності я загубив по дорозі щось важливе. Потрібно зупинитись і нагадати собі причину за що і кому я вдячний.

  1. І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табору.

(Числа 11:1)

Бог з наріканням розбирався дуже швидко і радикально. Багатомільйонний народ бачив як частина табору згорає у всіх на очах. Нарікання як рак або вірус, його потрібно вирізати як пухлину поки ще не стало пізно.

  1. А збиранина, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: Хто нагодує нас м’ясом?

(Числа 11:4)

Ще один корінь невдячності це пожадливість. Пожадливій людині завжди буде недостатньо і мало. Пожадливість не притаманна тільки багатим людям, це може бути в серці і бідного і багатого. Не багатство визначає стан моєї душі.

Прийшов час коли нарікання почало руйнувати народ зсередини. Вони сиділи і плакали, і питались хто їх годуватиме м’ясом. І це нарікання почало поширюватись серед народу.

  1. А збиранина, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: Хто нагодує нас м’ясом?
  2. Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник.

(Числа 11:4,5)

Нарікання несе в собі таке післання: «Бога в моєму житті не достатньо». Ніби мусить бути якась річ або людина якої бракує щоб було достатньо. Я маю Бога але мені ще бракує м’яса. Деколи християни занадто м’які там де потрібно бути дуже твердими. Ми часто починаємо жаліти людей коли насправді потрібно це зупинити, і зробити це якнайшвидше.

Якщо ти хочеш мати вдячне серце не пускай в своє життя невдячних людей. Нехай в твоєму оточенні будуть люди які тебе підбадьорюють, і при потребі можуть виправити і навіть зупинити, коли ти сам спіткнувся.

  1. А тепер душа наша в’яне, немає нічого, тільки манна нам перед очима.

(Числа 11:6)

Вони знесилені тим, що вони звикли до того що є. А тепер вони забули все що зробив Бог, все що вони терпіли в Єгипті, і захотіли більшого. Манна приходила прямо з небес показуючи їм що Бог є їхнім Богом, який забезпечить і захистить. В Скинії заповіту була присутня манна, нагадуючи їм що Бог є Той, Хто забезпечує.

В комфорті милість не народжується.

В деяких розвинутих країнах, де люди живуть в достатку, рівень суїциду перевищує рівень бідних країн. Так відбувається тому що люди перестають цінувати те що є навколо.

Ми не покликані жити майбутнім. Ми покликані планувати молитись і мріяти про майбутнє але жити сьогоднішнім реальним днем. Також ми не покликані жити минулим і згадувати що було колись. Єдине що ми маємо це сьогодні. Вчора вже пройшло, а завтра може вже не настати. Тому єдине що ми дійсно маємо це сьогодні.

  1. А тепер душа наша в’яне, немає нічого, тільки манна нам перед очима.
  2. А манна як коріяндрове насіння вона, а вигляд її, як вигляд кришталу.
  3. Люди розходилися, і збирали її та мололи жорнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа.
  4. А коли роса спадала на табір, спадала й та манна на нього.
  5. І почув Мойсей, що народ плаче в родинах своїх, кожен при вході намету свого. І сильно запалав гнів Господній, і в очах Мойсеєвих то було зле.
  6. І сказав Мойсей до Господа: Нащо вчинив Ти зло своєму рабові, і чому я не знайшов милости в очах Твоїх, що Ти поклав тягара всього народу на мене?

(Числа 11:6-11)

Є різниця між наріканням і тим коли людина ділиться перед Богом своїм тягарем. Так само як Давид, плакав перед Богом але закінчував псалми словами що Ти є Бог і все належить Тобі.

  1. І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табором, як денна дорога туди й як денна дорога сюди навколо табору, і коло двох ліктів на поверхні землі.
  2. І встав народ, і цілий той день і цілу ту ніч, і цілий день назавтра збирали перепелицю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табору.
  3. Те м’ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою поразкою в народ…
  4. І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадливий.

(Числа 11:31-34)

Ненаситність ніколи не приносила добро в життя людей.

  1. І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: Нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обридла ця непридатна їжа.
  2. І послав Господь на той народ зміїв сарафів, і вони кусали народ. І померло багато народу з Ізраїля.
  3. І прийшов народ до Мойсея та й сказав: Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв. І молився Мойсей за народ.
  4. І сказав Господь до Мойсея: Зроби собі сарафа, і вистав його на жердині. І станеться, кожен покусаний, як погляне на нього, то буде жити.
  5. І зробив Мойсей мідяного змія, і виставив його на жердині. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяного змія і жив!

(Числа 21:5-9)

Це був праобраз Ісуса Христа. Люди мали повертати погляд на мідного змія. Укус змії це як образ гріха. І людина могла прийти до змія і покаятись у своєму гріху. Але багато людей будуть страждати але все одно не прийдуть до Бога. Потрібно повернути свій погляд з гріха, який руйнує до Ісуса який рятує.

Коли стоїш стережися щоб не впав.