Щоб наповнився Мій Дім

Щоб наповнився Мій Дім

  1. А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!
  2. А той відповів і сказав: Готовий, панотче, і не пішов.
  3. І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: Я не хочу. А потім покаявся, і пішов.
  4. Котрий же з двох учинив волю батькову? Вони кажуть: Останній. Ісус промовляє до них: Поправді кажу вам, що митники та блудодійки випереджують вас у Боже Царство.

(Від Матвія 21:28-31)

Чи часто у вас бувають моменти коли ви кажете що не хочете робити?

Інколи на емоціях людина відмовляється але потім усвідомивши погоджується. За це відповідає характер. Багато людей приймають хороші рішення але не роблять потім цього. У всьому винен характер. Він формується на протязі усього життя, під час важких обставин або рішень. Через цю притчу Бог говорить до християн. Часто буває тенденція що християни настільки звикають до правильних речей що перестають потім їх робити. Ми часто спускаємось на рівень другого сина коли ми спішимо казати Амінь а потім живем далі своїм життям.

Якщо ви хочете дізнатися більше приходьте до нас на служіння Християнської Церкви Явлення Христа

Чому тут порівнюються блудниці і грішники? Вони спочатку відмовляються прийняти Бога але потім усвідомлюють протилежне. В них немає цього звикання бо є відкриття.

Коли я думаю про інших людей, невіруючих чи зачіпає мене це? Чи я просто переживаю щоб самому попасти на небеса. Нам важливо оцінити те, що ми маємо від Господа. Те, що людина не цінить вона втрачає. Це лише питання часу. Щоб я цінив те що маю я повинен продовжувати далі платити ціну. Тут не мається на увазі ціна спасіння, бо Ісус Сам заплатив за нас і цього достатньо. Є багато речей за які ми можемо платити. Наприклад час.

  1. А як Він спостеріг, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запрошених притчу:
  2. Коли хто покличе тебе на весілля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважніший за тебе з покликаних,
  3. і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: Поступися цьому місцем! І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє…
  4. Але як ти будеш запрошений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: Приятелю, сідай вище! Тоді буде честь тобі перед покликаними з тобою.
  5. Хто бо підноситься буде впокорений, а хто впокоряється той піднесеться.
  6. А тому, хто Його був покликав, сказав Він: Коли ти справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, і буде взаємна відплата тобі.
  7. Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих,
  8. і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, віддасться ж тобі за воскресіння праведних!

(Від Луки 14:7-14)

Ісус говорив до учнів, бо вони могли розуміти відкриття від Ісуса.

Насправді Бог все приготував. На небесах все готове до цієї кульмінації Божого задуму під назвою «Спасіння людей». На весілля не всі приходять. Запрошують близьких та важливих людей. Пан дає в першу чергу можливість запрошеним прийти. Вони в свою чергу почали вибачатись і називати різні причини по яких вони не можуть прийти. Ця ситуація показує опозицію, з якою зустрічається церква сьогодні. Бажання заробити, лінь, зайнятість та інші.

97bb2c7d878f04769cc9543bfabaa952

Дуже часто люди аргументують що вони зайняті.

  1. Він же промовив до нього: Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох.
  2. І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все наготовано.
  3. І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!
  4. А другий сказав: Я купив собі п’ять пар волів, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!
  5. І знов інший сказав: Одружився ось я, і через те я не можу прибути.
  6. І вернувся той раб і панові своєму про все розповів. Розгнівавсь господар тоді, та й сказав до свого раба: Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих.
  7. І згодом раб повідомив: Пане, сталося так, як звелів ти, та місця є ще.

(Від Луки 14:16-22)

Тут написано що пан розгнівався. Якби на весілля ніхто не прийшов то будь хто би розгнівався. В Бога є серце і Він гнівається коли ми не розуміємо цього і відмовляємось йти. Йому не подобається, що Ісус помер за людей, все приготував а люди не хочуть прийти. Бог Він ревнитель своєї Слави.

Далі тут сказано що другий раз пан послав слугу швидше бо час короткий. Ми часто легковажимо думаючи що в нас є повно часу. Інша категорія людей відкликнулась. Це нам говорить що не треба говорити тільки знайомим людям, а потрібно йти далі до тих хто ще не чув.

Як тільки вони змінили категорію людей зал почав наповнюватись.

  1. І сказав пан рабові: Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій.
  2. Кажу бо я вам, що жаден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері… Бо багато покликаних, та вибраних мало!

(Від Луки 14:23,24)

Тут дуже стратегічно говориться про євангелизм. Якщо люди не слухають міняй двері у які ти стукаєш. Третя категорія це люди яких треба переконати. Він мав вийти на дороги щоб зупинити їх від жнив. Коли йдуть жнива люди працюють цілодобово, і слуга мав піти і зупинити цих людей щоб показати що є щось більше і поки що є місця. Час підганяє нас йти не думаючи довго. Бо місць мало і двері можуть закритись.

Бог не бавиться, Він заплатив Своїм Життям за людей. Якщо хтось не слухає йди до іншого. Потрібно навчитись відпускати людей які не хочуть прийти. Ціль цієї місії щоб наповнився дім Бога. Він хоче щоб церква, яка покликана, наповнила Його дім людьми.

Часто підсвідомо християни просять Бога щоб Він зробив це за нас. Але тут говориться що слуга мав іти і переконувати.

А ті хто були запрошені та не прийшли не скуштують Його вечері. Двері закриються і на цьому буде гірке розчарування. Не буде так щоб всім було добре і комфортно в розмовах з невіруючими людьми. Нам треба йти до людей і говорити їм правду.

Потрібно вміти шукати сина миру, тобто людину яка слухає і хоче змінитись.

  1. Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо владою та припорученням первосвящеників,
  2. то опівдні, о царю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що осяяло мене та тих, хто разом зо мною йшов!…

(Дії Апостолів 26:12,13)

Він описує точку зустрічі яку мали всі хто прийняли спасіння.

Кожен з нас покликаний піднятись і стати на ноги щоб служити Богу. Тут не говориться про процвітання чи зцілення. Церква на своєму шляху обростає зайвим і забуває для чого вона взагалі є. Є речі первинні а є вторинні.

  1. Через це я, о царю Агріппо, не був супротивний видінню небесному…

(Дії Апостолів 26:19)

Павло не став противитись небесному видінню. Мало знати про Божі плани. Потрібно прийняти і йти. Бог захистив Павла від язичників. Його багато разів хотіли вбити але він так і не помер від рук язичників та іудеїв. Бог коли кличе нас Він обіцяє що збереже нас, але шлях потрібно пройти.

  1. Але, поміч від Бога одержавши, я стою аж до дня сьогоднішнього та свідкую малому й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має,
  2. що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!

(Дії Апостолів 26:22,23)

Для Павла було достатньо однієї зустрічі з Богом щоб змінити своє життя. Наскільки ми зараз цінуємо Жертву Ісуса щоб піти за Ним і проповідувати народам?

Чи хочемо ми щоб дім Бога наповнився людьми? Чи підемо ми на вулиці щоб знайти цих людей?

Ми маємо вибір прожити життя для себе, чи прожити як Павло який стояв перед страхом смерті і проповідував цареві говорячи «Я не противився небесному видінню».

Помоліться прямо зараз щоб Бог звільнив нас від цієї рутини яка заважає нам йти за Богом до людей. Нехай Бог звільнить нас від цих оправдань і дасть співчуття і любов до людей. Амінь.