Слухняність У Вірі

Слухняність у вірі

  1. І сталось після цих випадків, що Бог випробовував Авраама. І сказав Він до нього: Аврааме! А той відказав: Ось я!

(Буття 22:1)

Важливо підкреслити тут зміст випробування.

  1. І промовив Господь: Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі.

(Буття 22:2)

Бог завжди був проти людських жертв. Тут говориться про три речі єдиний, улюблений і місце яке покаже Бог. У Авраама з самого початку у стосунках з Богом були моменти коли Аврааму потрібно було почати йти, і тоді Бог показував дорогу. Якщо віра знаходиться в зоні мого комфорту можливо ця віра не від Бога. Справжня віра хоче виштовхнути нас з зони комфорту щоб ми могли розвиватись і вдосконалюватись. Часто в людей джерелом віри є потреба. У Авраама джерелом віри був Бог. Коли Бог відкриває нові двері потрібно бути готовим покинути старе і піти в нове.

Легко бути слухняним своїй вірі, де присутні мої бажання і мої плани. Але чи готовий ти слухатись того, що хоче Бог, і бути слухняним у Його вірі? Запрошуємо тебе на служіння Християнської Церкви Явлення Христа

Віра має щось коштувати, у вірі має завжди бути присутня жертва. Бог казав Аврааму що Він Сам скаже куди йти.

poslushanie

  1. І встав Авраам рано вранці, і свого осла осідлав; і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення дров нарубав. І встав, і пішов він до місця, що про нього сказав йому Бог.

(Буття 22:3)

Авраам мав миттєву слухняність. Він не виношував довго своє рішення. Чим більше ми відтягуємо рішення тим важче його приймати, приходять різні сумніви.

  1. А третього дня Авраам звів очі свої, та й побачив те місце здалека.

(Буття 22:4)

Образ Ісака це образ Ісуса Христа. І так само на третій день він побачив це місце. Теологи кажуть що саме на тому місці, де Авраам мав принести свого сина в жертву, через багато років Соломон збудував святу святих храму де поклонялись Богу. Час не стирає історію, Бог бачить кожне місце де Йому приносилась жертва. Землі по яких ходив Авраам Бог обіцяв що дасть його предкам. Але по цих землях Авраам мав пройти своїми ногами. Це образ нашого життя. Бог приводить нас на певний рівень і ми служимо Йому але потім Бог йде далі, і нам важливо не засиджуватись а слідувати за Ним.

  1. І сказав Авраам своїм слугам: Сідайте собі тут з ослом, а я й хлопець підем аж туди, і поклонимося, і повернемося до вас.

(Буття 22:5)

В цьому місці перший раз у Біблії згадується слово поклоніння. Авраам був тим хто поклонявся.

  1. І взяв Авраам дрова для цілопалення, і поклав на Ісака, сина свого, і взяв в свою руку огонь та ножа, і пішли вони разом обоє.

(Буття 22:6)

Образ Ісака який несе дрова, це образ Ісуса Який Сам ніс свого хреста. Авраам був настільки посвячений Богу що був готовий вбити свого сина для жертви. Один з авторів Нового Заповіту писав що Авраам мав в собі віру що Бог воскресить Ісака з мертвих. Цей шлях в житті Авраама був один з найважчих шляхів. Йому це коштувало багато.

  1. І сказав Ісак до Авраама, свого батька, говорячи: Батьку мій! А той відказав: Ось я, сину мій! І промовив Ісак: Ось огонь та дрова, а де ж ягня на цілопалення?
  2. І відказав Авраам: Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій! І пішли вони разом обоє.
  3. І вони прийшли до місця, що про нього сказав йому Бог. І збудував там Авраам жертівника, і дрова розклав, і зв’язав Ісака, сина свого, і поклав його на жертівника над дровами.

(Буття 22:7-9)

Ісак не був маленьким. Він був смиренним щоб дозволити батькові себе зв’язати і покласти на жертовник. Так само як і Ісус мав смирення перед Богом йдучи на хрест.

  1. І простяг Авраам свою руку, і взяв ножа, щоб зарізати сина свого…
  2. Та озвався до нього Ангол Господній із неба й сказав: Аврааме, Аврааме! А той відізвався: Ось я!
  3. І Ангол промовив: Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого.

(Буття 22:10-12)

Ключовий момент тут це страх Божий. Присутність страху Божого дає всі шанси людині здійснити своє покликання. Сам Бог покликав мене бути інструментом в Його руках. Я маю дозволяти Богу очищати моє життя, так само як обстригають виноград. Виноградна лоза не має змогу сперечатись, власник виноградника просто робить свою роботу.

  1. А Авраам звів очі свої та й побачив, аж ось один баран зав’яз у гущавині своїми рогами. І пішов Авраам, і взяв барана, і приніс його на цілопалення замість сина свого.
  2. І назвав Авраам ім’я місця того: Господь нагледить, що й сьогодні говориться: На горі Господь з’явиться.
  3. А Ангол Господній із неба озвався до Авраама подруге,
  4. і сказав: Клянуся Собою, це слово Господнє, тому, що вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого, одинака свого,
  5. то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів.
  6. І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу.

(Буття 22:13-18)

Слухняність приносить благословення на цілі покоління. Коли ми є слухняними Бог звільняє обітниці і благословіння на багато поколінь вперед.

  1. Бо коли Авраам виправдався ділами, то він має похвалу, та не в Бога.
  2. Що бо Писання говорить? Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність.

(До Римлян 4:2,3)

  1. Через це з віри, щоб було з милости, щоб обітниця певна була всім нащадкам, не тільки тому, хто з Закону, але й тому, хто з віри Авраама, що отець усім нам,
  2. як написано: Отцем багатьох народів Я поставив тебе, перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.

(До Римлян 4:16,17)

Наша віра має приходити від Бога а не від моїх бажань, і має бути присутність страху Божого і слухняність Йому.

Схожі теми: Масштабність Віри, Сила Віри, Який фокус у твоїй Вірі.