І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем.
(Від Марка 5:21)
Ісус постійно рухався, Він ходив в гості і постійно перебував серед людей. Серед натовпу приходить один. І не просто один а один з начальників. Часто начальникам важко схилитись перед Господом. Але цей не просто схиляється а падає в ноги Ісусу і починає ревно благати. Чим більший виклик у моєму житті тим сильніша молитва має бути. Тому є різні види молитов. Є час коли ти тихо говориш до Бога а є час коли ти кричиш до Бога. Так само як і у фізичних битвах є сила, крик, виснаження і спрага до перемоги. Люди завжди будуть навколо нас і не завжди вони підтримуватимуть нас. Але все вирішать наші з Богом стосунки і наша віра. Незалежно від обставин ми повинні проявляти свою ревність у вірі. Не завжди ми виграватимемо битви але це не кінець війни.
Він є початок і Він є завершення. Тому ми не можемо дозволяти людям ставити крапку і казати що це кінець.
А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,
що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,
як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його…
Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю…
І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!
І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?
І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?
А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.
І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла…
А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!
(Від Марка 5:25-34)
Ця жінка перша хто отримала зцілення без молитви Ісуса. Її віра звільнила силу. Так само в нашому житті віра може робити набагато більше речей ніж ми очікуємо. Коли приходить віра в життя людини, завжди приходить страх. Страх каже що це неможливо. Натовп постійно торкався Ісуса але тільки ця жінка отримала зцілення. Наскільки віра є присутня у нашому житті?
Віра це щось більше ніж наші переконання. Це щось більше що дає нам силу робити кроки і звільняти Силу Божу. Наша віра може нас винести за прийняті рамки. В нас має горіти щось більше ніж страх. Віра має спонукати до дії, і вона завжди несе в собі динаміку рухатись, змінюватись, піддаватись і спонукати.
Ця жінка не говорила нічого людям, вона сказала собі… Вона просто прийшла і зробила те, у що вірила. Ця жінка знала закон що в такому стані вона не мала права перебувати серед натовпу. Жінка зі страхом і тремтінням впала перед Ісусом, і замість того, щоб отримати осуд і покарання вона отримала зцілення і благословення. Віра народжується коли ми спілкуємось з Богом, і тоді вона стає моєю. Як Ісус сказав: «Твоя віра спасла тебе!».
За мене цього не зробить ніхто. Люди хочуть щоб за них молились але насправді важливо самому молитись, один на один з Богом. Цій жінці потрібно було прориватись через багаточисленний натовп щоб добратися до Ісуса. Це була боротьба де вона відчувала тиск і дискомфорт.
Вороги віри.
Найбільший ворог віри це скептицизм. Є багато в житті скептично настроєних людей які будуть пробувати переконати нас що це не спрацює.
А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй!
(Від Марка 5:36)
Ці люди не просто не вірили але й насміхалися над Ісусом. Звільняй своє життя від скептиків. Ці люди які не досягли перемоги у своєму житті просто руйнують віру. Коли є виклик у житті в останню чергу потрібні навколо такі люди які лише підливають отрути у твою ситуацію.
Ісус наближає до себе юдей які вірять, які очікують перемоги.
І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його.
Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?
Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним…
А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм.
І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив.
(Від Марка 6:1-5)
Навіть Ісус не міг там вчинити багатьох чудес через скептиків. Тому потрібно оточити себе людьми віри. Ця жінка після багатьох років хвороби змінила своє відношення і своє серце. Інакше вона б ніколи не пішла на такий крок. Вона перемогла страх і отримала нагороду.
Бог ніколи не запізнюється. Не потрібно Йому ставити рамки, Він не спішить а приходить завжди вчасно. Потрібно переглянути своє серце, що говорять мої уста і чим зайнята моя голова.
І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав.
(Від Марка 6:6)
Бог може зціляти не тільки у зібранні святих але й на вулиці.
Так само в нас має бути ревна молитва за спасіння людей і віра що Бог їх торкнеться через нас. Ми маємо підняти свою молитву на рівень надприродного. Коли ми ходимо в силі і вірі люди навколо нас будуть відчувати помазання і їх життя буде змінюватись. Так само як сіль яка втрачає силу стає нікому непотрібна. Церква і християни теж можуть втратити силу.
