Царство Боже і сіяння

Притча про сіяча.

  1. І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав:

  2. Слухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти.

  3. І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували.

  4. Друге ж упало на ґрунт кам’янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була;

  5. а як сонце зійшло то зів’яло, і, коріння не мавши, усохло.

  6. А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало.

  7. Інше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз.

  8. І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

(Від Марка 4:2-9)

Тут говориться що є початок певного процесу. Біблія закликає нас як церкву, щоб ми стверджували і поширювали Царство Боже. Це не наша відповідальність аналізувати в яку землю падає зерно. Слово Боже це як індикатор для землі. Але це слово є в наших устах, устах церкви христової. Всі наслідки йдуть після того, як хтось взяв зерно і посіяв. Ми сіємо заради цієї однієї доброї землі. Для людей природньо бачити зміст у своїй праці.

В Бога завжди є приготоване серце яке прийме Слово. Питання в тому чи дойду я до цієї землі чи зупинюсь у цих спробах. Ця притча не тільки показує що є різні серця, а й про те що немає початку без посіяного зерна.

  1. І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику?

  2. Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв.

(Від Марка 4:21,22)

Свічка має бути поставлена там, для чого вона створена. Світло Слова Божого як стандарт, і коли свічка не буде в тому місці де має бути тоді прийде темрява.

  1. Бо немає нічого захованого, що не відкриється, ні таємного, що не виявиться.

(Від Луки 12:2)

Якщо свічка не буде поставлена на своє місце тоді не виявляться усі погані діла людини. Світло проявляє темряву. Якщо ми знаходимось серед людей і мовчимо, там де повинні були б говорити, тоді темрява перемагатиме. Можна все життя молитись щоб Царство Боже стверджувалось але якщо не нести Слово Боже в то спілкування де я є тоді Воно ніколи не прийде. Ми маємо бути частиною цього руху і поширення Царства Божого в тому колективі де нас Бог поставив. Важливо не пристосовуватись до неправильних думок і вчинків а нести істину. Мати сміливість і дерзновіння стверджувати те, що хоче Бог і говорить Біблія. Важливо мати свої власні переконання і нести їх до людей.

  1. Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

(Від Марка 4:25)

Світ любить судити а церква має Дух Христовий. Міра якою міряти це значить наша шкала згідно якої ми оцінюємо і навіть судимо людей. Можна справедливістю ламати а можна і будувати. Потрібно вміти знаходити причини по якій люди ведуть себе неправильно. Навіть ми у стресовому стані можемо перестати себе контролювати. Люди світу так самі. Тому потрібно бути чутливими до людей і дивитись глибше ніж просто на прояви поведінки.

Людині природньо згасати. Коли ми починаємо щось робити і з часом це згасає і ми перестаємо. З того моменту як ми стали на сторону Бога ми вступили у постійний духовний конфлікт між нами і дияволом. Диявол зацікавлений щоб ми ставали холодними і приходила байдужість. Ніби як повітряні кульки які наполовину здуваються. Бог хоче щоб ми були яскравими і наповненими.

Бог дав нам усе необхідне. Ми покликані плисти проти течії  Бог дає нам на це силу.

  1. І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння,

  2. і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як.

(Від Марка 4:26,27)

Це підбадьорення про те, що ріст Царства Божого потім вже не залежить від нас. І зрощує Бог а не люди. Але початок цього це наша відповідальність.

  1. Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння.

  2. Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне.

(Від Марка 4:31,32)

І знову є початок. Тут важливо зрозуміти що з найменшого слова може вирости велике дерево. Навіть найменше слово проросте і може стати найбільшим. Потрібно розуміти що не завжди нам необхідно говорити щось грандіозне або вибухове, навіть маленька фраза чи підбадьорення може вирости в людині і змінити її життя.

  1. Тож усі, хто досконалий, думаймо це; коли ж думаєте ви щось інше, то Бог вам відкриє й це.

(До филип’ян 3:15)

Кожна людина має мати покликання.