Новини
Від слухання новин приходить страх. Так само як від слухання Слова Божого приходить віра.
2 Царів 6.8-12
«Сталося так, що арамійський цар воював з Ізраїлем. Порадившись із підданими, він сказав: «Я розташую табір там-то й там-то». Еліша, Божий чоловік, послав своє попередження ізраїльському цареві: «Остерігайся того місця, не проходь там, бо саме туди направляються арамійці». Тож ізраїльський цар перевірив те місце, на яке вказав Божий чоловік. Знову й знову застерігав Еліша царя, щоб той був обережним у певних місцях, і тим самим врятував життя багатьом ізраїльтянам. Це розлютило арамійського царя. Він покликав своїх підданих і почав їх допитувати: «Чи не скажете мені, хто з нас на боці царя Ізраїлю?» «Ніхто, мій володарю-царю, — сказав один із підданих, — але Еліша, пророк, який живе в Ізраїлі, переповідає ізраїльському царю всі ті слова, які ти вимовляєш в опочивальні».»
Ідуть військові дії і плануються різні речі які притаманні війнам. Ми бачимо що Бог дає своєму народу відкриття і ведення. І через це було збережено багато життів. Коли ми говоримо про сьогоднішні події ми маємо молитись за тих, хто при владі. Від них залежать певні рішення. Політики полюбляють мати ворожок чи чаклунів. Але ми покликані нести Боже світло туди.
Бог є Бог, який веде війни, Він Той, хто допускає війни і Він Той, хто виграє війни. Нам не треба черпати віру від новин але від Слова Божого. Заляканий народ це слабий народ. Ми маємо бути вільні від контролю і маніпуляції.
2 Царів 6.13-23
««Піди й відшукай, де він є, — наказав цар, — щоб я міг послати людей схопити його». Цареві прийшло повідомлення: «Він у Дотані». Тоді цар послав коней, колісниці, багато воїнів. Вони дісталися до міста вночі й оточили його. Коли слуга Божого чоловіка наступного ранку прокинувся й вийшов надвір, місто було оточене військом, кіньми й колісницями. «О мій володарю, що нам робити?» — запитав слуга. Еліша відповів: «Не бійся! Військо, що воює за нас, — більше, ніж це військо». Тоді Еліша почав молитися: «О Господи, розплющ йому очі, щоб він побачив». Тоді Господь розкрив очі слузі, той подивився і побачив, що схили гір заповнені кіньми й вогненними колісницями, які обступили Елішу. Коли вороги підступилися до нього, Еліша помолився Господу: «Удар цих людей сліпотою». От Він і наслав на людей сліпоту, як просив Еліша. Еліша їм сказав: «Це не та дорога, це не те місто. Йдіть за мною, і я вас виведу до того чоловіка, якого ви шукаєте». Так він повів їх до Самарії. Коли вони ввійшли в місто, Еліша попросив: «Господи, відкрий очі цим людям, щоб вони бачили». Тоді Господь відкрив їм очі, вони поглянули й побачили, що опинилися в Самарії. Коли ізраїльський цар побачив їх, він запитав Елішу: «Мені що, вбити їх, батьку? Їх повбивати?» «Не вбивай їх, — відповів він. — Хіба ж убив би ти полонених власним мечем чи з лука? Поклади перед ними їжу й питво, щоб вони могли поїсти й випити, й повернутися до володаря». Тож він влаштував для них бучне частування, а коли вони наїлися й напилися, відіслав їх, і вони повернулися до свого пана. Так арамійські орди більше не нападали на Ізраїльську землю.»
Божа стратегія
Ми бачимо стратегію яку ми більше ніде не прочитаємо. Є певні речі навколо нас невидимі, і є особистості які теж невидимі. Ми як духовні люди в першу чергу маємо жити невидимим. Люди можуть клацати зброєю але це все ніщо перед Богом. Якщо народ на правильному місці і слухається Бога, Він захищає їх навіть без жодного пострілу. І ця перемога буде довгостроковою.
В Бога є Свої небесні війська для Украіни. Не тільки ті хлопці і дівчата які зараз захищають нашу землю а ціла армія невидимих воїнів.
В Бога є свої стратегії. Нам потрібно бути джерелом віри і підбадьорення для цих людей які не мають цієї віри і знання.
2 Царів 6.24-31
«Згодом Бен-Гадад, арамійський цар, зібрав усе військо, вирушив на Самарію і оточив її. У місті лютував голод, облога так надовго затяглася, що голову віслюка продавали за вісімдесят шекелів срібла, а чвертка кава голубиного посліду коштувала п’ять шекелів. Коли цар Ізраїлю проходив по муру, до нього кинулася з криком жінка: «Допоможи мені, мій володарю-царю!» Цар відізвався: «Якщо тобі не допомагає Господь, де можу знайти для тебе поміч я? На току, чи на винокурні?» Потім запитав її: «Що сталося?» Вона відповіла: «Ця жінка сказала мені: „Віддай нам сина, щоб ми могли його сьогодні з’їсти, а завтра з’їмо мого сина”». От ми й зварили мого сина й з’їли його, а іншого дня я сказала їй: «Віддай свого сина, щоб ми його з’їли, але вона його сховала». Коли цар почув жінчині слова, він розірвав на собі шати. Як він ішов по муру, люди дивилися на нього, а під одягом у нього була жалобна волосяниця. Він сказав: «Хай Бог зі мною нещадно обійдеться, якщо голова Еліші, сина Шафата, залишиться сьогодні на його плечах!»»
Люди часто роблячи неправильні речі звинувачують Божий народ у своїх проблемах.
2 Царів 6.32-33
«Еліша тим часом сидів удома, були там і старійшини. Цар вислав спершу посланця до нього. Але ще до його прибуття Еліша звернувся до старійшин: «Хіба ви не бачите, що цей убивця засилає чоловіка до мене, щоб відсікти мені голову? Послухайте, коли прибуде посланець, добре тримайте двері, щоб він не ввійшов. Хіба за ним не чутно кроків його пана?» Він ще говорив, а вже прийшов посланець і сказав: «Це лихо прийшло до нас від Господа! Навіщо ще чогось чекати від Господа?»»
Коли невіруючі говорять про Бога в них є дві речі. Якщо Бог є то все має бути добре незалежно як я живу. І друга річ це коли люди кажуть що Бог нас карає і нічого вже не зміниш. Насправді є речі за які потрібно покаяння щоб Бог відкрив небеса і вилились дощі пробудження на країну.
Нажаль люди просто шукають крайнього.
2 Царів 7.1-7
«Еліша промовив: «Слухайте Господнє слово. Ось що каже Господь: „Приблизно о цій порі завтра біля брами Самарії сея пшеничного борошна продаватиметься за один шекель, а дві сеї ячменю — за шекель”». Царський придворний, на руку якого спирався цар, сказав Божому чоловіку: «Навіть якби Господь відкрив брами небесні, чи сталося б таке?» «Побачите це на власні очі, — відповів Еліша, — але нічого з того не їстимете». Біля входу до міської брами сиділо четверо прокажених. Вони гомоніли поміж себе: «Навіщо тут залишатися на смерть? Якщо ми скажемо, що підемо в місто, то помремо з голоду. Але якщо ми тут залишимося, ми помремо так само. Тож підемо до табору арамійців та й здамося в полон. Якщо вони нас помилують, виживемо. Якщо уб’ють — помремо». Надвечір вони підвелися й пішли до арамійського табору. Коли вони дійшли до межі розташування арамійців, жодного чоловіка там не було, бо Господь зробив так, що сирійці, почувши гуркіт колісниць, коней та великого війська, почали поміж себе говорити: «Послухайте, ізраїльський цар найняв хиттійського та єгипетського царів, щоб ті на нас напали!» Тож вони знялись і втекли в сутінках, залишивши намети, коней, віслюків. Усе, як було, покинули і втекли, рятуючись.»
Ще одна війна яку Бог виграє без жодного пострілу. Люди чують якісь певні речі і вони приймають рішення. Чи лякатись і помирати чи йти Божим планом. Бог веде війни так, як Він веде. Ми можемо не розуміти чому так стається. Але там де є неможливість для людини там є можливість для Бога.
Нам потрібно черпати віру від Слова Божого. Слухати своє серце і зберігати його в мирі Божому.
На молитовному цього тижня ми молились не просто за мир а щоб церква в цей темний час несла світло там де його нема. Щоб церква зібрала жнива які дозрівають.
Деколи церква підпадає під вплив цього інформаційного простору і починає лякатись. Були випадки коли потрібно було встати і піти. Але потрібно чути Бога. Він працює різними способами. Він могутній і багатогранний.
Історичні факти
1956 рік. Операція Кадеш. Війська могутньої імперії прийшли щоб змести молоду державу Ізраїль. Вони переважали їх по кількості. Тоді ізраїльтяни перемогли. Коли армія йшла війною зійшов чорний дим як пил і військо майже все впало мертвим. Без жодного пострілу.
В наслідок цієі операції 5000 єгиптян попало в полон і тільки 5 ізраїльтян були полоненими. Є таке поняття як шестиденна війна.
1967 рік Єгипет об’єднався із Сирією і вони захотіли знову повернути собі землі. Внаслідок цього Ізраїль тільки ще більше розширив свою територію.
Там були надприродні речі. І з ними воювати було беззмістовно.
Є моменти і в наші часи. Бог насправді Всемогутній Бог.
Ще одна війна відбувалась 1973 року. Війна судного дня або війна дня викуплення. Сирія і Єгипет знову захотіли повернути землі. Ізраіль мав 3 танки проти них ішло 150. В один момент вони всі зупинились і не могли рухатись. Один з тих танкістів пояснює що він там побачив таке що зупинився би будь хто. Вони побачили ангелів військових які проявились фізично. Вони побачили руку з небес і голос який сказав зупинися!
Римлян 8.31-32
«Що можна сказати на це? Якщо Бог за нас, то хто ж проти? Той, хто Сина Свого не пожалів і віддав Його на смерть за нас усіх, Той, звичайно, віддасть і все інше разом із Сином Своїм.»
Тримайся за Слово
Біблія закликає нас триматись за Слово, за Бога і Його обітниці.
Хочу підбадьорити всіх нас що Бог вчора і сьогодні Той самий. Від церкви вимагається сьогодні щоб вона стояла і використовувала свою духовну зброю. Щит віри і меч Слова.
Ми маємо бути людьми віри і не втрачати радість. Радійте коли впадаєте у випробування. Бо ти загартовуєшся і зближуєшся з Богом. І ти можеш побачити як Бог надприродньо може повертати обставини.
Я хочу жити в мирі навіть якщо це злить інших які не розуміють чому ти такий спокійний. Читай Слово Боже бо там є ліки від страху.
Амінь.
Останні коментарі