ОСІНЬ
Осінь краса, золота, плаче листям сонним,
Ось лежить одна сльоза в нас на підвіконні.
«Не сумуй!»- шепоче вітер, тріпаючи коси,
«Хіба ще таку красу хтось у світ приносив!»
*********
Ти красуня із красунь, золотом убрана,
Вся земля тобою вкрита, чудесно-багряна.
Всі милуються тобою, – очі не відвести,
Бог створив тебе такою-радість людям нести.
**************
Всі дерева розцвіли,як розкішні квіти,
Ковдра чудно-золота землю встигла вкрити,
Цю красу Господь створив від початку світу,
І сказав усій землі: «Завжди цьому бути!»
*************
З року в рік, віка, століття ти приходиш з неба,
Землю щоб потішити красою, й знов ідеш до себе.
Не сумую, що час минає, і пора додому.
Через рік, обов’язково, ми побачимося знову!!