ОСІНЬ

Осінь краса, золота, плаче листям сонним,

Ось лежить одна сльоза в нас на підвіконні.

«Не сумуй!»- шепоче вітер, тріпаючи коси,

«Хіба ще таку красу хтось у світ приносив!»

*********

Ти красуня із красунь, золотом убрана,

Вся земля тобою вкрита, чудесно-багряна.

Всі милуються  тобою, – очі не відвести,

Бог створив тебе такою-радість людям нести.

**************

Всі дерева розцвіли,як розкішні квіти,

Ковдра чудно-золота  землю встигла вкрити,

Цю красу Господь створив від початку світу,

І сказав  усій землі: «Завжди цьому бути!»

*************

З року в рік, віка, століття ти приходиш з неба,

Землю щоб потішити красою, й знов ідеш до себе.

Не сумую, що час минає, і пора додому.

Через рік, обов’язково, ми побачимося знову!!

Надія Тютікова