Якова 1.1-4
«Вітання від Якова, слуги Всевишнього Бога і Господа Ісуса Христа, всім Божим людям, розпорошеним по світу! Брати і сестри мої, вважайте для себе за радість велику, коли на долю вашу випадають різні випробування. Бо ви ж знаєте, що віра, проходячи через випробування, народжує терпіння. Нехай ваше терпіння якнайкраще себе виявляє у всьому, що ви робите. Тож ви зможете стати досконалими й довершеними, щоб нічого вам не бракувало.»
Бог хоче щоб ми вміли насолоджуватись процесом. Люди часто себе програмують насолоджуватись життям коли все буде добре. Люди зараз живуть в очікуванні що щось має статись або війна закінчиться а от тоді вони почнуть жити.
Треба змінити свій погляд на те, де я зараз перебуваю. Чи я реагую з позитивом чи це болото мене навпаки затягує все глибше?
Чи взагалі можна мати радість проходячи випробування? Або як кажуть нам би ніч простояти і день протриматись. Треба приймати правильні рішення у своєму житті.
Рішення потрібно приймати не від своїх емоцій і бажань а від того що очікує від мене Бог. Потрібно навчитись усвідомлювати що відбувається зі мною і куди мене це приведе. Тоді я буду знати що робити. Але я не завжди можу знати що відбувається. Про певні виклики чи проблеми нас ніхто не попереджає.
Як правило випробування приходить як грім серед ясного неба. І от виникає питання що вдбувається? Не тільки про війну зараз мова. В нашому житті багато інших випробувань.
Коли такий процес приходить це шанс попрацювати мені з Богом а Богу зі мною. Бог може все використати на добро. Якщо я насправді вірю в Бога і прошу щоб Він керував моїм життям то Він будь яку безвихідну ситуацію може розвернути на добро.
Якова 1.3
«Бо ви ж знаєте, що віра, проходячи через випробування, народжує терпіння.»
Все що піде далі Він контролює але не без мене, зі мною.
Терпіти не любить ніхто. Але якщо ти знаєш що після мого терпіння йде нагорода то питання змінюється. Є мотивація. Перед стартом спортсмен пройшов терпіння щоб навчитись. Він вклав зусилля і пройшов біль. Спортсмен має певну мету і ціль, і вона його мотивує страждати щоб досягнути чогось.
Якщо в моєму терпінні немає цілі то це призводить до страждань.
Коли людина молиться і просить наприклад грошей то Бог не просто дасть тобі гроші в поштову скриньку. Він дасть можливість їх заробити. Але можна чекати в скриньці гроші і отримати депресію бо їх може там і не бути ніколи.
Якщо людина молиться щоб Бог наповнив її любовʼю то як це виглядатиме? Любов жертовна. І щоб наповнитись любовʼю потрібно чимось пожертвувати. Це не просто насолоді від мурашок на шкірі це жертва. Ісус пішов на хрест, Його обзивали і плювали. Але Ісус не мав злості на цих людей. Вони не знали томі Ісус молився до Бога і казав прости їм Отче бо не знають що роблять.
Якова 1.4
«Нехай ваше терпіння якнайкраще себе виявляє у всьому, що ви робите. Тож ви зможете стати досконалими й довершеними, щоб нічого вам не бракувало.»
Що таке досконала дія?
Якщо говорити про пустелю дуже часто вона згадується як зустріч з Богом. Мойсей зустрівся з Богом в пустелі. Ісус в пустелі був приготовлений до служіння. Але в пустелі можна зустріти і диявола.
А також в пустелі можна зустрітись з самим собою. Це мабуть найважча зустріч. Ти такий як ти є і деколи з тебе може полізти те що не мало б лізти.
Коли віруючу людинину стискають обставини з неї має текти віра а не нарікання і почуття справедливості. Досконалість дії проявляється в тому що у пустелі ти розумієш над чим потрібно працювати у твоєму житті. Досконала дія це дія яка зконцентрована на конкретній сфері мого життя і яка потребує втручання Божого.
Такі сфери життя ми не бачимо під час комфортного життя. Тому Бог деколи нас запрошує в пустелю. І ціль не в тому щоб показати чи я хороший чи ні а щоб мені нічого не бракувало. Тобто в цих викликах я буду бачити що мені бракує. І я буду знати з чим я разом з Богом маю попрацювати.
Ми можемо знати де ми і можемо розуміти ціль. Але є ще момент віри. Чи насправді вірю я що Богу під силу зробити те, що Він обіцяв зробити.
Є треновані люди які можуть і без Бога проходити пустелю. Це є таке незалежне життя. Але Без Бога людина нічого не вчиться. Це незалежність від всього. І це є погано. Але рано чи пізно з такою людиною зустрінеться обставина де її вміння і знання буде недостатньо.
І от приходить той момент коли до цього моменту я все знав а далі я потребую віри і Бога.
Якова 1.5-6
«Отже, якщо комусь із вас бракує мудрості, то нехай просить у Бога. Він щедро і з радістю дарує всім людям і не дорікає нікому. Але треба просити з вірою і без сумнівів. Той, хто сумнівається, подібний до хвилі морської, яку ганяє і носить вітер.»
Про яку мудрість тут говориться? Деколи люди про цю мудрість думають що це як мудрість Даниїла. І сни він бачить і трактувати може. Або наприклад цар Соломон. Але тут говориться про іншу мудрість.
Тут не мудрість писати притчі а що мені робити зараз в цих обставинах. Я це називаю практичною мудрістю. Коли я не розумію що мені робити далі я приходжу з вірою і прошу. І він не каже що можливо якось ти зрозумієш. Але написано що Бог дає щедро. Єдина умова це просити з вірою.
Віра яка може принести щось в моє життя від Бога. Н просто вірю що Він є а що Він забезпечить мене всім щоб я пройшов і мені нічого не бракувало.
Потрібно змінити свій фокус
Я перебуваю серед обставин і не знаю що робити. В кожного є виклики. Але нам не треба шукати цього забезпечення. Шукай не даянь а даятеля. Обставини які прийшли в моє життя мають штовхати не до вирішення а до Бога який дає вирішення.
Людина коли зустрічається з Богом і її життя наповнюється вірою. Людина просить і просить з вірою без сумніву то це приходить в її життя. І приходить це переконання що обставини не залежать від мене а від Нього. Бо є цей страх що буде завтра чи через рік.
Якова 1.6-8
«Але треба просити з вірою і без сумнівів. Той, хто сумнівається, подібний до хвилі морської, яку ганяє і носить вітер. Нехай така людина й не сподівається щось дістати від Господа, бо вона думає про різні справи одночасно і ніколи не може вирішити, що їй далі робити.»
Нам потрібно мати цей стержень у своєму житті. Ми маємо бути як ті пальми посаджені при потоках води. Якщо немає коріння то ці виклики життя будуть нас кидати по цьому морю. Як і в притчі про мудрого будівничого. Той хто вкладав час і збудував на камені вистояв коли прийшли вітри.
Бог хоче щоб я мав корінь і був частиною церкви, частиною Його Тіла. Бо я покликаний не жити тільки для себе а приносити плоди. Бо Боже покликання це приносити плід.
Римлян 5.3-5
«І більше того, ми радіємо з наших страждань, бо знаємо, що страждання породжують терпіння. Терпіння породжує стійкість, а стійкість, своєю чергою, приносить надію. Надія ж нас ніколи не розчарує, бо любов Божа влилася в наші серця через Святого Духа, який був даний нам.»
Кючовий момент. Він ніби дублює Якова але це Дух Святий. Цей процес виклику приведе мене на новий рівень.
Ці обставини мають мотивувати нас говорити з Богом. Люди говорять з обставинами або з іншими людьми але не з Богом.
Також я згадую про Йова. Не всі люблять цю книгу але коли ти проходиш певні труднощі ти починаєш любити цю історію. На Йова звалилось багато чого але чим закінчується книга? Він каже що думав що знав Бога але лише тепер після всього він пізнав Бога.
Так приходять втрати і біль в наше життя. Але заради того щоб пізнати Його і отримати Його шану це вартує перейти.
Матвія 7.8
«Бо кожен, хто просить, — отримає, хто шукає, — знайде, а двері завжди відчиняться тим, хто стукає.»
Амінь.
Останні коментарі