Матвія 28.5-7
«Однак Його тут зараз немає, бо Він воскрес із мертвих, так, як Він і передрікав. Ідіть і погляньте на те місце, де було тіло Його, а тоді мерщій рушайте до міста й розкажіть Його учням, що Ісус воскрес із мертвих і йде до Ґалилеї поперед них, і що вони Його там побачать. Запам’ятайте все, що я вам сказав». І тоді Ангел мовив до жінок: «Не бійтеся! Я знаю, що ви шукаєте Ісуса, Який був розіп’ятий на хресті.»
Я завжди мріяв бути в Єрусалимі. Ми відвідали багато місць але я яскраво запам’ятав одне місце. Це особливе кафе в якому служили місіонери. Було цікаво поспілкуватись з різними людьми. Люди приїхали в це місто щоб на певний відрізок свого життя послужити Богу. Це було на шляху до гробу Ісуса. Один чоловік показав мені що є два місця гробу Господнього. Одні вірять в одне інші в інше. Насправді не настільки важливо щоб з точністю до сантиметра знати яке саме місце відповідає дійсності. І друге місце це сад де люди приходять прийняти причастя. Коли ти заходиш в цю гробницю ти розумієш що Його немає тут. Інші боги вони лежать і досі. Але є тільки один Господь який не помер і не залишився в гробниці. Його тут немає.
Люди забувають що нема Живого між мертвими. Люди якось прагнуть до цих страждальних переживань. Я вірю в славну і сильну церкву яку чекає Ісус. Нам потрібно вірити в Ісуса не розіп’ятого а Того, який воскрес. Нам треба вміти радіти. Ми повинні приносити світу цю надію, якої вони не мають.
Серед цієї темряви, Бог бажає щоб церква світила
Це не просто історичний факт. Це істина яка змінила хід всієї історії людства. Люди і досі сперечаються чи дійсно Ісус вознісся на небо. Але коли ти читаєш Слово Боже ти не сумніваєшся.
Матвія 28.8
«Тоді жінки, швидко вийшовши з гробниці, охоплені страхом, але з великою радістю, побігли сповістити про все Його учнів.»
Для людей які не розуміють Писання ці два слова страх і радість не сумісні. Тут мова йде про Божий страх. Люди торкнулись до надприроднього. До цього часу люди такого не бачили. До сих під Іудеї не всі це прийняли. Сучасній церкві не вистачає божого страху. Що Він живий і реальний. Він чує все, Він відчуває і Він приходить коли ти кличеш. Це розуміння і присутність має бути постійною в житті. І від цієї присутності приходить радість. Коли людина має стосуни з Богом по ній це видно. Ти бачиш в очах надію. Навіть коли є випробування ти відчуваєш що все рівно Бог все контролює.
Нам потрібно відновити цю радість. І жінки які прийшли до гробниці були розчаровані. Вони уявляли інше. Але зустріч з ангелом принесла радість. І повертались вони вже з радістю а не зі смутком. Ми повірили в Живого Бога і Він Є серед нас.
Матвія 28.9
«Тож раптом їх перестрів Сам Ісус і сказав: «Вітаю вас!» Вони підійшли до Нього, впали до ніг Його і поклонилися.»
Настав цей момент коли все звершилось. Ці свята це щось особливе. Ми ще раз нагадуємо собі що Він живий, Він любить нас і Він достойний похвали.
Ісус не просто вокрес це було зроблене для чогось
Колосян 1.13
«Він визволив нас із влади темряви й привів до Царства улюбленого Сина Свого, в Якому ми маємо визволення і прощення гріхів наших.»
Жертва Ісуса Христа зробила дві справи. Він визволив від влади темряви і поставив нас до царства Ісуса.
Вихід 8.1
«Господь мовив до Мойсея: «Піди до фараона й скажи йому про те, що говорить Господь: „Відпусти Мій народ, щоб він міг служити мені.»
Не буває пустоти в Божому світі. Він каже відпусти щоб вони служили Мені. Кожен має це Божественне покликання. Хтось це знає і користується а хтось і не знає але користується. Ми бачимо багато талановитих людей які не служать Богу. Те, що я досягаю і вмію це не тому що я такий, а тому що Бог мені це дав щоб я міг прославити Його. В людей обмежена уява що Бога можна прославити тільки цитуючи Біблію. Але Його можна по різному прославити. Людина робить якісь речі і підкреслює що це не я це Бог.
Він хоче щоб ми були тими, хто світить. Щоб ми реалізовували Його талант і служили Йому цими талантами. Ми маємо знати Бога і знати свої таланти. Також ми маємо знати як їх реалізувати служачи Йому. Але служити Йому не можливо без звільнення яке приніс Ісус на хресті.
Своїми силами Ізраїль не міг вийти з рабства. Це саме і в Новому Заповіті. Ми не можемо самі звільнитись. Мала бути принесена жертва за гріх. Цей гріх тягнеться аж з Едемського саду. Коли люди послухали не Бога а диявола. Тепер дякуючи пролитій крові Господь вертає нас в сад але не у фізичний а на небеса. Він повертає нас в стосунки з Ним.
2 Петра 1.10
«Тому, брати і сестри, намагайтеся знову й знову доводити, що ви справді покликані й обрані Богом. Бо якщо ви йдете цим шляхом, то ніколи не спіткнутися вам і не впасти.»
Слово Твердий перкладається як міцний, твердий, непорушний, надійний, вірний і незмінний. Бог обрав і Він покликав тебе. Згадайте притчу про весільних гостей.
Він звертається до людей які вирішили відкликнутись на покликання
Він звертається до таких.
Зараз багато всього відбувається в церкві. Але те, що каже писання це тримайся свого покликання і обрання. Кожен дасть відповідь Богу. Моя справа не судити а бути вірним слугою. В християн має бути більше ця ціль а не аналіз хто що зробив не так.
2 Петра 1.11
«І будете ви жаданим гостем у вічному Царстві Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа.»
Хто витерпить до кінця той спасеться. І тут Павло дублює цю істину. Ми не заробляємо якісь бонуси. Жертви Ісуса є достатньо. Але Він спас мене від гріха для покликання. Бог хоче щоб ми рухались і знали до чого ми покликані. Згадуйте не тільки Його смерть а для чого Він це зробив. І також що Він не тільки помер а й воскрес на наше виправдання. Я був в цій гробниці і вона дійсно пуста.
Коли я тримаюсь за Бога Він буде зі мною. В кінцевому результаті ми зустрінемось там, у Царстві Сина Божого.
Останні коментарі