Часто люди беруть місце з Писання і трактують його окремо. Важливо мати контекст.
Матвія 18.1
«Саме тоді учні підійшли до Ісуса і спитали: «Хто є найвеличнішим у Царстві Божому?»
Навернення це не просто погодитись з Доброю Новиною. Це зміна мого відношення і поворот мого життя до Бога. Як саме я починаю реагувати на обставини.
Матвія 18.2-4
«Тоді Він покликав до Себе дитину, поставив перед ними й мовив: «Істинно кажу вам, поки ви не змінитесь і не станете мов діти серцем своїм, то ніколи не ввійдете до Царства Небесного. Отже, хто буде покірливим, подібно до цієї малої дитини, той стане найвеличнішим у Царстві Небеснім.»
Деколи люди неправильно сприймають це місце про дитину
Одні думають що йдеться про безтурботне життя. Тобто потрібно розслабитись і не брати до голови нічого. Брати максимум від життя і не стресувати, все що дає життя потрібно сприймати. І деякі християни ведуть себе так. Я не перживаю і все віддаю Богу. Це ніби звучить правильно але по суті це не правильно.
Коли ми думаємо про дітей який в нас образ? Образ простоти і довіри, образ чогось чистого. Дитина довіряє, вона чиста від того що дає світ,і вона проста. Якщо ми не станемо як ці діти не увійдемо в Царство Боже. Тут говориться про характер. Світ диктує лозунги хто кращий і хто крутіший, і каже що успішні це багаті і популярні люди. Ісус вчить іншого. Бути тими, які не мають гордості.
Матвія 18.6-11
«Та якщо хтось введе в гріх одного з малих оцих, які вірують в Мене, то краще було б для нього, щоб почепили йому на шию жорно і втопили в глибокому морі. Горе світу цьому від каменів спотикання, бо вони завжди існуватимуть, та горе тому, через кого вони з’являються. Якщо рука твоя чи нога примушує тебе на гріх, відітни її і викинь геть. Краще ввійти у вічне життя калікою, ніж мати обидві руки та ноги, та потрапити у пекло незгасне. Якщо твоє око спричиняє спотикання, виколи його та викинь геть, бо краще ввійти у вічне життя з одним оком, ніж, маючи обидва, бути кинутим до пекельного вогню». «Глядіть, не ставтеся зверхньо до жодного з цих малих дітей, бо кажу Я вам, що їхні Ангели-охоронці на Небі завжди перебувають із Батьком Моїм Небесним. [Бо Син Людський прийшов, щоб врятувати загублених].»
Це місце ми знаємо. І питання взагалі було хто вищий, але Ісус розвертає це в тему очищення. Якщо я віруюча людина в мене має бути відповідальність який вплив я несу на ближнього. В історії було багато цих духовних немовлят які тільки прийшли до Господа і всьому довіряли. Але були біля них ті, які спокушали чинити неправильні речі. Ісус каже не спостерігайте хто вищий а пильнуйте який вплив ви несете на ближнього.
Ісус прийшов спасти те, що загинуло
Він дав зрозуміти що Він прийшов спасати.
Матвія 18.12-14
«Як ви думаєте, коли хтось із вас має сто овець, і одна з них заблукає, то чи не залишить він оті дев’яносто дев’ять на схилі гори й чи не піде шукати її? Істинно кажу вам: коли він знайде її, то буде їй радий більше, ніж тим дев’яноста дев’ятьом, що не заблукали. Так само й Отець ваш Небесний не хоче, щоб хтось із малих отих дітей заблукав»
Є момент що не завжди ця одна яку потрібно спасати є вівця. Не потрібно будувати свою теологію на одному вірші з Біблії. Тут не мається на увазі що будь якою ціною потрібно спасти ту одну але інших занепастити. І часто буває що це не вівця а баран.
Чи завжди потрібно залишати 99 овець заради однієї?
Ісус казав про смирення. Вівця має схильність погано бачити. Цілеспрямованість це не їі риса. Їй потрібен пастух і кілька гарних пастуших собак. Собаки тримають лінію щоб отара не розходилась. Вівця потребує щоб їй хтось допоміг з напрямком у житті.
Вівця не сперечається а йде куди скажуть, це відношення тієї дитини про яку казав Ісус. Баран відрізняється що він не поступиться якщо чогось хоче, навіть коли він сам не знає. Це впертість.
Виникає питання кого ми покликані спасати. Біблія не називає людей вівцями чи баранами але вона показує яке відношення в людей. Ісус казав шукати не впертого і затятого а сина миру. Якщо знайдеш такого залишайся там і наверни його, нехай буде учнем Моїм.
Ключове слово цієї притчі це “заблукала”
Кожен з нас може заблукати, або помилитись. Бог нас не судить, Він посилає доброго пастуха чи пастора (наставника). Коли приходить така допомога людина може відмовитись і сказати що вона бачить своє життя по-іншому. І буде помилкою пробувати змінити того, хто не хоче змінюватись. Я можу допомогти змінитись тому, хто хоче цього.
Цими речима люди можуть маніпулювати, кажучи залиш тих 99 а мені послужи бо я такий бідний і нещасний.
Кожен молився за певну сферу свого життя в якій він не сильний або спотикається. Коли є така сфера люди, як правило, просять допомоги виправити або впоратись з цією спокусою. Чи дієва така молитва?
Де я в цьому процесі? Я все передав в добрі руки свого Пастора який мене так любить. Я вірю що Бог мене чує і Він вплине на цей процес. Але віра без діл мертва. Мені не достатньо просто молитись за цю сферу і просити Бога змінити мене. Я маю докласти зусиль щоб змінитись, зробити якусь дію щоб моя віра була живою.
Бог хоче щоб ми разом пройшли цей шлях
Мені потрібно закатати рукава і попрацювати в тій сфері де в мене проблеми.
Матвія 18.14
«Так само й Отець ваш Небесний не хоче, щоб хтось із малих отих дітей заблукав».»
Про ці історії можна говорити як про окремі але насправді там іде одна лінія. Спасіння не відбувається автоматично. Бог не сам все робить.
Матвія 18.15
«Якщо брат твій має гріх проти тебе, іди й покажи йому помилку наодинці. Якщо він тебе послухає, то ти повернув собі брата.»
Про що йде мова? Навправді Він говорить про взаємовідносини. Я бачив у своєму пасторському служінні що люди вчать в школі математику але елементарних речей не вчать. Наприклад як правильно побудувати взаємовідносини. Такого предмету в школі немає, нажаль.
Коли хлопеь зустрічається з дівчиною спочатку є романтика, потім вже все не так романтично. Далі приходить побут. Люди починають називати речі своїми іменами. Люди мають конфронтації і починають бачити темну сторону цих стосунків. Наприклад у стосунках тебе образили. І ти можеш в собі це закрити, проковтнути і збудувати стіну. І тепер ти знатимеш що ця людина може вколоти як той їжак. І чи є в цьому Воля Божа?
Якщо згрішить твій брат проти тебе. Там не сказано пожалітись комусь, там написано піти і докорити йому один на один. Біблія засуджує плітки. Ісус намагається донести до учнів цю прозорість. Якщо тобі щось не сподобалось піди і скажи своєму ближньому але зроби це в любові. Починай проговорювати це до людини. Якщо людина тебе почула ти тоді придбаєш свого брата або сестру. Не просто так тут написано слово “придбав”. За цим словом є ціна.
Справжня дружба щось коштує. Вона включає в себе відкритість і відвертість. Я тебе люблю, тому кажу тобі щось що ти робиш неправильно щоб ти не залишився сам. Не просто, я вам скажу, вчити віруючих людей цьому принципу. Спочатку Син прийшов щоб знайти і спасти а потім Він каже що не має бажання щоб хтось загинув.
Насправді церкви падають на цих дрібницях, на цих мікроконфліктах. Краще обнятись і примиритись.
Матвія 18.16
«Якщо ж ні, то візьми ще одного або двох свідків із собою, щоб кожне зауваження було підтверджене устами ще двох або трьох свідків.»
Оце вже відноситься до більш серйозних гріховних моментів. Тут вже інша ситуація.
Матвія 18.17
«Якщо ж він відмовиться вислухати, розкажи про все церкві. Якщо ж він і церкву не послухає, то стався до нього як до безбожника чи збирача податків.»
Наприклад людина впала в блуд. Це є гріх не тільки проти партнера а й проти церкви.
Ефесян 4.16-20
«та усе тіло залежить від Нього. Його владою усі частини тіла з’єднані докупи, і все воно тримається разом завдяки Христу. І коли кожна окрема частина виконує те, що мусить, все тіло росте й міцніє завдяки любові. Тому кажу я це й застерігаю в ім’я Господнє, щоб ви більше не жили так, як погани живуть зі своїми нікчемними думками. Розум їхній затьмарений, вони відірвані від життя, що йде від Бога. Вони нічого не розуміють, бо відмовляються слухати голосу істини. Вони втратили почуття сорому й віддалися злу і розпусті. Але це життя, зовсім не те, про яке ви дізналися пізнавши Христа.»
Якщо ці зв’язки тріщать то немає росту і сили в церкві, вона хворіє. І не достатньо тут буде сказати забудемо це. Люди даремно відкидають Старий Заповіт. В П’ятикнижжі написано як будувати ком’юніті. І по причині гріха одного страждала вся родина і вся церква.
Питання твого освячення і очищення є важливим не тільки для тебе а й для всієї церкви. Якщо в тілі один орган починає хворіти то страждає все тіло.
Ісус почав з дитини, розказав про відношення, про спокуси а тепер повернувся до пастуха.
“Нехай буде як язичник і митник”- це означає відділення від інших. Ми не можемо шаблонно підходити до ситуації. З такими навіть не вітаються. І люди часто спілкуються з такими мотивуючи що от написано залиш 99 і послужи іншим. Але людина не може ставити себе вище Бога. Відділення дуже різко показує що ти не можеш бути частиною Тіла, в тебе проблема і ти повинен це вирішити.
Не потрібно до таких проблем приходити душевно, жаліючи когось, хто у гріху і потребує вирішення.
Матвія 18.18
«Істинно кажу вам: коли ви судитиме на землі, те буде судом Божим, а коли ви обіцятиме прощення тут на землі, то буде прощення від Господа.»
Часто Петра зображають з ключем в руках. Але кому насправді Бог дав ключ? Він дав ключі не людині чи деномінації а церкві Христовій. По якій причині людина приходить в Царство Небесне? Євангеліє. Людина приходить до Бога по причині Євангеліє. Цей ключ це влада від Бога або відкрити Царство Боже або закрити. І в нас відповідальність бо ці ключі в нас. Євангеліє це Добра Новина.
Якщо людина закривається для Євангеліє то я закриваю від неї Царство Боже. Нам потрібно вчитись бачити повноту Слова а не окремі місця з Писання. Ми не можемо шаблонно міряти будь яку ситуацію по окремих місцях. Треба підходити в Повноті Слова Божого.
В дерев є хвороба бактерільний опік. І щоб врятувати дерево потрібно обрізати певні гілки. Нам потрібно дивитись зріло на обставини. Щоб церква була здоровою потрібно деколи обрізати і виривати те, що приносить зло.
Ми маємо один одного вчити, будувати стосунки, і бути як діти, в простоті і прозорості.
Матвія 18.19-20
«І ще істинно кажу вам: якщо двоє з вас тут на землі погодяться про щось і молитимуться про це, хоч би що то було, воно буде здійснене для них Отцем Моїм Небесним. Бо там, де двоє чи троє збираються разом в ім’я Моє, Я теж буду серед них».»
Церква має силу і владу. В чому зараз є проблема Тіла Христового?
Дякуючи інтернету з’явилось багато віруючих людей які не залежні від Тіла Христового. Вони обирають собі тих, які пестять їхні вуха. Коли ти живеш в сім’ї є певні правила чи порядок. Якщо дитину наказали вона не має думати про те, як змінити батьків.
В культурі Ізраїльського народу бути частиною сім’і це велика привілегія. Сучасне Тіло Христове нажаль показує що є люди які одиночки. І ці люди часто діляться в соц мережах картинками але що там відбувається в житті може виявити тільки Церква і стосунки.
Матвія 18.21-22
«Тоді Петро підійшов до Ісуса й сказав: «Господи, скільки разів я маю прощати свого брата, коли він грішить проти мене, може, сім разів?» Ісус йому відповів: «Кажу тобі, що не лише сім разів. Ти мусиш прощати його навіть коли він согрішить проти тебе сімдесят сім разів!»
Піднімається тема прощення. Він говорить що це все добре але без прощення немає здорових стосунків. Нам треба навчитись вибачати.
2 Коринтян 6.1-13
«Ми працюємо разом з Богом. Тож благаємо вас усіх: не змарнуйте благодаті Божої, яку ви одержали. Адже каже Він: «Я почув тебе в сприятливі часи, й допоміг тобі у День Спасіння». Послухайте! Тепер і є сприятливий час. Прийшов День Порятунку. Ми нікому не прагнемо перешкоджати, щоб служіння наше ніхто не ганив. Навпаки, у всьому ми пропонуємо себе, як і мусять слуги Божі, терпляче зносячи випробування, лихо і страждання. Ми терпляче зносимо побиття, в’язниці, розруху, тяжку працю, безсонні ночі й голод. Чистотою своєю, своїми знаннями, терпінням і добротою ми показуємо, що ми слуги Божі. І запорука нам — Дари Духа Святого і наша щира любов, слово правди і сила Божа. Праведне життя приготувало нас до боротьби з усілякими нападами. Деякі люди шанують і хвалять нас, а інші — ганять і ображають. Нас вважають шахраями, але ми завжди дотримуємося правди. Кажуть, що ніхто нас не знає, але ми відомі всім. Кажуть, що ми помираємо, але дивіться! Ось ми живі! Кажуть, що нас покарали, але нас ще не стратили. Кажуть, що ми засмучені, але ми завжди раді. Нас вважають бідняками, але ми стількох людей зробили багатими! Вважають, що ми нічого не маємо, та ми володіємо всім. Коринтяни! Ми вільно говоримо з вами, наші серця відкриті для вас. Ми не відмовляємо вам у своїй любові. Це ви скупі на любов до нас. Звертаюся до вас, як до дітей своїх: відкрийте серця нам, як ми відкрили вам.»
Я вірю що ми будемо тими, хто хоче змінюватись і хто хоче благословінь, щоб з нами люди хотіли товаришувати. Амінь.
Останні коментарі