Притча про сіяча
- І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав:
- Слухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти.
- І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували.
- Друге ж упало на ґрунт кам’янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була;
- а як сонце зійшло то зів’яло, і, коріння не мавши, усохло.
- А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало.
- Інше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз.
- І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
(Від Марка 4:2-9)
Тут говориться що є початок певного процесу. Біблія закликає нас як церкву Божу, щоб ми стверджували і поширювали Царство Боже. Це не наша відповідальність аналізувати в яку землю падає зерно. Слово Боже це як індикатор для землі. Але це слово є в наших устах, устах церкви христової. Всі наслідки йдуть після того, як хтось взяв зерно і посіяв. Ми сіємо заради цієї однієї доброї землі. Для людей природньо бачити зміст у своїй праці.
В Бога завжди є приготоване серце яке прийме Слово. Питання в тому чи дойду я до цієї землі чи зупинюсь у цих спробах. Ця притча не тільки показує що є різні серця, а й про те що немає початку без посіяного зерна.
- І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику?
- Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв.
(Від Марка 4:21,22)
Свічка має бути поставлена там, для чого вона створена. Світло Слова Божого як стандарт, і коли свічка не буде в тому місці де має бути тоді прийде темрява.
- Бо немає нічого захованого, що не відкриється, ні таємного, що не виявиться.
(Від Луки 12:2)
Якщо свічка не буде поставлена на своє місце тоді не виявляться усі погані діла людини. Світло проявляє темряву. Якщо ми знаходимось серед людей і мовчимо, там де повинні були б говорити, тоді темрява перемагатиме. Можна все життя молитись щоб Царство Боже стверджувалось але якщо не нести Слово Боже в то спілкування де я є тоді Воно ніколи не прийде. Ми маємо бути частиною цього руху і поширення Царства Божого в тому колективі де нас Бог поставив. Важливо не пристосовуватись до неправильних думок і вчинків а нести істину. Мати сміливість і дерзновіння стверджувати те, що хоче Бог і говорить Біблія. Важливо мати свої власні переконання і нести їх до людей.
- Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.
(Від Марка 4:25)
Світ любить судити а церква має Дух Христовий. Міра якою міряти це значить наша шкала згідно якої ми оцінюємо і навіть судимо людей. Можна справедливістю ламати а можна і будувати. Потрібно вміти знаходити причини по якій люди ведуть себе неправильно. Навіть ми у стресовому стані можемо перестати себе контролювати. Люди світу так самі. Тому потрібно бути чутливими до людей і дивитись глибше ніж просто на прояви поведінки.
Людині природньо згасати. Коли ми починаємо щось робити і з часом це згасає і ми перестаємо. З того моменту як ми стали на сторону Бога ми вступили у постійний духовний конфлікт між нами і дияволом. Диявол зацікавлений щоб ми ставали холодними і приходила байдужість. Ніби як повітряні кульки які наполовину здуваються. Бог хоче щоб ми були яскравими і наповненими.
Бог дав нам усе необхідне. Ми покликані плисти проти течії Бог дає нам на це силу.
- І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння,
- і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як.
(Від Марка 4:26,27)
Це підбадьорення про те, що ріст Царства Божого потім вже не залежить від нас. І зрощує Бог а не люди. Але початок цього це наша відповідальність.
- Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння.
- Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне.
(Від Марка 4:31,32)
І знову є початок. Тут важливо зрозуміти що з найменшого слова може вирости велике дерево. Навіть найменше слово проросте і може стати найбільшим. Потрібно розуміти що не завжди нам необхідно говорити щось грандіозне або вибухове, навіть маленька фраза чи підбадьорення може вирости в людині і змінити її життя.
- Тож усі, хто досконалий, думаймо це; коли ж думаєте ви щось інше, то Бог вам відкриє й це.
(До филип’ян 3:15)
Кожна людина має мати покликання.
Останні коментарі